Як відомо, не місце красить людину, а людина місце. Нині в нашій державі є кілька тисяч бажаючих прикрасити собою крісла у Верховній Раді України наступного скликання, однак там їх місць всього 450, на всіх бажаючих не вистачить.
Звісно, ми в очікуванні чергових парламентських виборів, хтось прагне зберегти владу, хтось її завоювати, хтось підзаробити на виборах, хтось сподівається, що його вибір може щось змінити, а комусь усе це вже й так набридло і на вибори він не піде, балотуватися, і поготів, не буде.
Цього тижня плани багатьох, з тих хто планує брати участь у виборах, підкорегував Конституційний суд України (далі – КСУ). Мова йде про рішення КСУ, оприлюднене 10 квітня щодо конституційності положення частини п'ятої статті 52, абзацу другого частини десятої статті 98, частини третьої статті 99 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Згідно з рішенням КСУ, порядок висування кандидатів у народні депутати, за яким, крім балотування в загальнодержавному виборчому окрузі, надається право одночасно балотуватися в одному з одномандатних округів, порушує конституційний принцип рівного виборчого права для кандидата в народні депутати, який балотується тільки по одномандатному округу, оскільки кандидату, включеному в партійний список, надається більше правових можливостей для реалізації його права бути обраним.
У той же час у рішенні КСУ зазначається, що Конституція України гарантує рівні виборчі права всіх виборців і кандидатів у народні депутати. "Визнати невідповідними Конституції України частину 5 статті 52, абзац другий частини 10 статті 98, частину 3 статті 99 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року", – сказано в резолютивній частині рішення. Положення закону, які були визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення, пише ЛІГАБізнесІнформ.
Також варто нагадати, що у 1998 році КСУ вже виносив схоже рішення, згідно з яким одній і тій же особі заборонено одночасно входити до партійного списку й бути висунутим в одномандатному виборчому окрузі.
Тоді судді зазначали, що відсутність заборони порушувала принцип рівного виборчого права й на виборах в одномандатних округах надавала привілеї депутатам-списочникам.
Представники ПР уже збираються вносити відповідні зміни до закону про вибори, а от опозиція, зокрема депутати-учасники Комітету опору диктатурі вже заявили про відкликання своїх голосів, що були ними дані за закон про вибори у листопаді минулого року.
Тоді, нагадаємо, за закон проголосували 187 депутатів з фракції Партії регіонів, 62 –"БЮТ-Батьківщини", 36 – НУ-НС, 24 – від КПУ, «Реформи заради майбутнього» – 19, Народної партії – 20, позафракційні – 18.
Нині ж опозиціонери заявляють, що влада використовує КСУ у вирішенні вигідних для себе політичних питаннях. Відтак, і закиди опозиції та зауваження ПАСЄ про неприпустимість зміни виборчого законодавства перед виборами, формально владою дотримані. Однак... у країні є орган, на який покладено завдання контролювати законодавчий процес і давати йому оцінку.
У квітні КСУ спершу відмінив норму щодо голосування за кордоном за мажоритарників. Згодом відмінив і подвійне балотування. Чи будуть ще якісь зміни, – прогнозувати важко, однак саме останнє рішення стало для багатьох політичних сил досить вразливим. Навіть КПУ та депутати від Блоку Литвина висловили незадоволення подібним рішенням, наголосивши, що саме завдяки ним дана норма була прописана у законі про вибори, і це було їх принциповою позицією.
Чия була ініціатива внести в закон положення про подвійне балотування – вже не грає ніякої ролі, але враховуючи попередній досвід, політики могли б припустити, що ця норма може бути скасована. Зрозуміло, що механізм, який був застосований для цього, є своєрідним ноу-хау нової української влади, однак про те, що КСУ може мати вирішальний вплив на закон про вибори, говорили вже давно, відразу після прийняття цього закону. Мабуть, опозиціонери сподівалися, що ніхто не чіпатиме цю «шпарину», а ПР все ж таки вирішила не ризикувати і у встановленому законом порядку домоглася відміни незручної норми закону.
Для багатьох нинішніх нардепів і майбутніх кандидатів у депутати відміна подвійного балотування ускладнює життя. Причому, думаю, що і в середовищі ПР є ті, хто цим не задоволений. Можна припустити, що у багатьох округах у Західній та Центральній Україні ми спостерігатимемо не за перипетіями передвиборної кампанії, а за війною, в якій як відомо, будь-які засоби виправдані, адже на кону досить вагомий «приз».
Демарш опозиціонерів зрозумілий. Думаю, що чимало лідерів опозиційних партій планували висуватися як за списками парії, так і у мажоритарних округах. Таким чином, за сприятливих умов, у них могла б бути реальна можливість наблизитися до створення більшості у парламенті наступного скликання. Однак після відміни подвійного балотування багато хто з них навряд піде у мажоритарний округ, адже ймовірність програшу є досить висока. Не варто забувати про те, що у багатьох округах конкурентна боротьба буде вестися на лише між представниками влади та опозиції. Реальну конкуренцію їм можуть скласти самовисуванці, відомі в регіоні особи, що з різних причин не підтримують, офіційно, жодну з політичних сил. А враховуючи сучасну електоральну мапу країни та кількість округів у різних регіонах, ми можемо сміливо казати про те, що саме завдяки більшій кількості мажоритарних округів на Сході та Півдні країни, де у партії влади практично немає реальної політичної конкуренції, вона може у результаті отримати чимало мажоритарників саме з цих регіонів – понад 100, а то і всі 125 (тобто половину з усієї кількості мажоритарних округів). Для опозиції ж подібні показники нині є недосяжними. Хоча, якщо опозиція насправді об'єднається і виставить на округах дійсно гідних та відомих людей, то шанси такого кандидата стрімко зростуть. Та заяви, що лунають останніми днями про те, що об'єднання опозиції через це рішення КСУ може опинитися під загрозою зриву, свідчить про наявність у самій опозиції чималої кількості протиріч, а головне, відсутності реальних, компромісних претендентів у округах. А об'єднавшись і набравши навіть 32-33 % на виборах за партіним списком (нині саме такі цифри озвучені соціологами щодо гіпотетичної єдиної опозиційної партії, що братиме участь у виборах), багато хто з них все одно опиниться «за бортом» парламенту. І це, мабуть, багатьох лякає.
Зрештою, вже протягом місяця буде сформовано округи та розпочнеться безпосередня підготовка до виборчих перегонів. Тоді ми й зможемо побачити, чи спроможна опозиція реально об'єднатися і чи не створила Партія регіонів сама собі проблем на вибори, адже і в її середовищі багато хто може опинитися біля «розбитого корита», тобто, без мандату.
Однак рішення КСУ має під собою логіку та політичну доцільність, адже подвійне висування дає змогу непопулярним політикам пройти у парламент за списками. Нині ж їх кількість має зменшитися. За владу сперечатимуться найдостойніші, з огляду тих чи інших політичних сил. Це посилить конкуренцію. Однак чи посилить відповідальність? Виборці чи рядові члени партії ж і досі не мають реального впливу на процес висунення кандидатів за списками партій. А процедура відкликання депутата, що пройшов по мажоритарні, досить складна, і рідко хто нею бажає скористатися. От і виходить, що незалежно від «знамен», зміст діяльності політиків не змінюється: отримати мандат, як привілей, а не як відповідальність перед народом.
Віктор ЛАЗОРИК
