Яценюк "наехал" на Ющенко

Кризис украинско-российских отношений является результатом ошибок действующего президента Украины Виктора Ющенко. Как сообщает Zaxid.net, об этом заявил экс-спикер Верховной Рады (ВР), лидер «Фронта перемен» Арсений Яценюк, выступая в Киеве на собрании экспертов «Украина — Россия: пути преодоления кризиса в отношениях».

Яценюк в ухудшении ситуации обвинил также Юлию Тимошенко и Виктора Януковича.

«Темой отношений с Россией манипулировали, но, в сущности, не было реализовано ни одного большого общего экономического проекта. И эту пустоту заполнили политтехнологи», — отметил Яценюк.

По его словам, в результате непродуманной риторики и украинского и российского руководства стало формироваться негативное отношение «на уровне простых людей».

Яценюк считает, что идеология — «чтобы иметь красивые отношения с Западом нужно иметь напряженные отношения с Россией» — продемонстрировала свою ошибочность. «Наступило время прагматичных отношений. Мы не в колониальном мире живем. И мы должны понять, что Украина и Россия — большие государства и позитивные конкуренты. Мы нужны друг другу в экономическом плане», — сказал он.

Напомним, президент Украины Виктор Ющенко заявил, не хочет, чтобы россияне воспринимали действия украинской стороны как антироссийские. «Я хочу, чтобы россияне не воспринимали действия украинской стороны как антироссийские. Мы строим свое государство, с уважением относясь к независимости и суверенитету других стран. И такого же отношения требуем от соседей: пора забыть об амбициях метрополии и обидах колонии, их место в истории», — заявил Ющенко.

Президент Украины уверен: «Исходя из этого понимания нам нужно строить совершенно новые отношения – равноправные и прагматичные. Именно этого от нас ждут народы наших стран, между которыми действительно сложились близкие, дружеские, добрососедские и даже родственные отношения. В измерении человеческих судеб важны не политические противоречия, а серьезная совместная работа, начиная с экономического сотрудничества, вопросов образования, социального, пенсионного обеспечения».

Правозащитник: Витренко онанирует в изнасилованном Крыму

Заявление Прогрессивной соцпартии Украины Натальи Витренко о возможности проведения всеукраинского референдума по присоединению Крыма и Севастополя к России в ответ на украинизацию русских школ Севастополя – это профанация крымско-российской идеи. Об этом говорится в заявлении председателя Крымской республиканской организации «Вера» Святослава Компанийца, оказавшемся в распоряжении «Росбалта».

«Смелое, на первый взгляд, заявление партии Витренко о возможности проведения всеукраинского референдума по присоединению Крыма и Севастополя к России в ответ на украинизацию русских школ Севастополя – к сожалению, профанация крымско-российской идеи, которую отстаивают борцы за российский Крым почти 18 лет», — сказано в заявлении под названием «Об очередном рецидиве политического онанизма витренковцев».

Правозащитник отмечает, что проведение референдума о статусе Крыма из-за проекта постановления о роспуске Севастопольского горсовета «умножает на нуль многолетние усилия русских патриотов», посокольку «русское движение Крыма и Севастополя ставит своей целью не сохранение полномочий нынешних депутатов от украинских партий, а воссоздание единого Отечества и воссоединение полуострова с остальной Россией правовым путем».

Упоминание лидером Блока Натальи Витренко в Севастопольском горсовете Евгением Дубовиком в качестве юридической и правовой базы статей Конституции Украины, в которых говорится о референдуме по изменению территории, вызывает недоумение и возмущение у активиста «Веры».

«Я хорошо знаю настроения севастопольцев, часто бываю в бывшем городе русской славы, брошенным временщиками на произвол судьбы. Мне трудно представить, чтобы, например, ветеран Великой Отечественной войны, член Союза писателей РФ Александр Георгиевич Круглов хотел бы узнать мнение «свидомых» украинцев, которое они выскажут на референдуме о том, можно ли Севастополю и Крыму вернуться в состав России или нет. Будучи опытным политиком, Евгений Дубовик, кроме того, не может не понимать, что даже в фантастической ситуации проведения такого референдума даже «пророссийские» жители Донбасса – лучшие друзья ВМСУ — скажут «нет» волеизъявлению севастопольцев и крымчан», — уверен Компаниец.

Он недоумевает: «Какое отношение к статусу Севастополя имеют односторонние не правовые акты Киева, когда есть Постановление ВС России от 9 июля 1993 г. «О статусе города Севастополя», где подтверждается российская принадлежность основанной в XVIII веке по прямому указу Петербурга военно-морской крепости?! К тому же на городском референдуме 26 июня 1994 года была выражена воля жителей г. Севастополя и моряков-черноморцев, 89% которых положительно ответили на вопрос о российском статусе города-героя. После чего городской совет 23 августа того же года принял соответствующее решение. Так что же мешает Дубовику и депутатам из Блока Натальи Витренко выполнять это решение? И не заниматься политическим онанизмом и превращением в фарс идеи, за которую реально подвергаются уголовному преследованию настоящие русские патриоты, такие, как мой товарищ, координатор НФ «Севастополь – Крым – Россия» Валерий Подъячий, которого судят по 110 статье УК».

Компаниец подчеркивает, что «референдум о статусе всего полуострова уже проведен – раз и навсегда – в 1991 году». «Только решительные, систематические требования результатов его имплементации – надежная дорога домой, в Россию», — заявил он.

В итоге, отмечает Компаниец, «Дубовика отпускают с «благой вестью» из СБУ, а Подъячему (лидер Народного фронта «Севастополь — Крым — Россия» Валерий Подъячий — прим. ред.) грозит тюремное заключение потому, что Валерий не строит замки на песке, а своими судебными исками не оставляет камня на камне от «правовых» претензий бывшей союзной республики на доставшийся ей по прихоти коммбаринов Хрущева и Ельцина дважды изнасилованный русский полуостров».

Правозащитник добавил, что «на многочисленные, организованные «Русской общиной Крыма» митинги в поддержку Валерия Подъячего и Семена Клюева возле здания Апелляционного суда АРК с февраля по май текущего года – не пришел ни один функционер ПСПУ».

Компаниец сравнивает Витренко с лидером крымских коммунистов Леонидом Грачом, которого он называет «неформальным кучмистом». «Считаю, что показательным для ПСПУ является пример яркого неформального кучмиста — Леонида Грача, который резко отмежевался от проведения референдума по отделению полуострова от Украины и подтвердил, что всегда делал всё, чтобы Крым был украинским. Он признался, что помогал и Кравчуку и Кучме удерживать Крым в составе Украины. Это выглядит, по крайней мере, честно», — резюмировал правозащитник.

Как сообщалось, Крымский республиканский комитет Прогрессивной социалистической партии Украины намерен инициировать проведение всеукраинского референдума по вопросу отделения Крыма от Украины и присоединения его к России в ответ на инициативу депутатов Верховной Рады Украины о роспуске Севастопольского городского совета.

Лидер фракции Блока Витренко в горсовете Севастополя депутат Евгений Дубовик был вызван в Службу безопасности Украины (СБУ) для пояснений по поводу своего заявления о возможности проведения референдума по присоединению Крыма и Севастополя к России. «Я дал ссылки на Конституцию, закон о референдуме, дал им понять, что мое заявление имеет под собой юридическую и правовую базу», – рассказал депутат.

«Сначала мне хотели сказать, что сепаратизмом попахивает, дележом границы. Но нет, вопрос стоял именно так – раз режим Ющенко нарушает права человека в Крыму и Севастополе, раз режим Ющенко может себе позволить поставить под сомнение Хартию о языках, «Большой договор» с Россией, то народ вправе в соответствии с Конституцией ставить вопрос на всеукраинском референдуме», – привел Дубовик свои доводы.

«Товарищи в погонах вели себя очень корректно, как и подобает СБУ. Беседа прошла в течение часа в нормальной обстановке. Им стало понятно, что закон не нарушен», – утверждает он.

Коалицию БЮТ и ПР будет уже во вторник?

Объединение БЮТ и Партии регионов в коалицию может состояться уже в ближайший вторник.

Такую информацию озвучила председатель секретариата президента Вера Ульянченко в эфире канала "Інтер".

"Сегодня вся страна в ожидании информации об объединение двух фракций. Партия регионов и БЮТ ведут интенсивные переговоры по объединению, по антикризисной коалиции. Мы слышим информацию, что во вторник на заседании Верховной Рады, будет объединено", - заявила Ульянченко.

Она спросила у присутствующего Юрия Бойко, как же они собираются объединяться, если они так критикуют БЮТ за газовые контракты. Также вопрос о возможном объединение она адресовала бютовцу Сергею Соболеву.

"Если позиция БЮТ будет поддержана, и в парламенте в конце концов появится коалиция четырех – БЮТ, НУНС, Блока Литвина и Партии регионов – тогда план действий будет планом противостояния кризису", - заявил Соболев в ответ.

Вместе с тем Юрий Бойко сослался на позицию Виктора Януковича, что коалиция будет создана лишь на принципах, которые приемлемы для избирателей партии.

При этом он отметил, что "объединительные процессы приветствуются всеми людьми. Народ ждет, чтобы парламент заработал, была создана мощная коалиция", - заявил регионал.
'

Украинская правда

Вера Ивановна увидела расправу над своими птенцами

Председатель секретариата президента и председатель совета НСНУ Вера Ульянченко считает, что происходит "расправа" над представителями партии в правительстве.

Об этом она заявила в эфире "Свободы" на "Интере".

"Абсолютно согласна, что сегодня мы видим расправу над министрами, которые представляют НУНС в правительстве", - заявила она.

По словам Ульянченко, это происходит потому, что представители партии "никогда не сойдут на популизм".

Она также высказала мнение, что изменения в министерствах, когда речь идет о "фактически правительстве пустых кресел", вызваны желанием избежать ответственности.

На вопрос, не связаны ли эти изменения в правительстве, с зачисткой мест под представителей Партии регионов и новую коалицию, Ульянченко отметила, что хотела бы смотреть на это шире.

"Я хочу сказать, что КРУ превращается сейчас на инструмент расправы", - заявила она, имея в виду ситуацию с министром обороны.

Банковая: если "Газпром" захочет предоплату - транзит остановится

Переход на систему предоплаты за поставки российского газа остановит транзит по территории Украины.

Об этом заявил руководитель главной службы социально-экономического развития секретариата президента Роман Жуковский в эфире телеканала Интер.

"Если мы хотим обеспечить себя собственным газом, то мы должны прекратить транзит, потому что газ будет двигаться совсем в противоположном направлении, чем сейчас", - отметил он.

"Когда мы делали это в начале года, то у нас в хранилищах было больше 30 миллиардов кубометров, и давление, которое был в хранилищах, позволяло делать эту схему - обеспечивать нас газом, который мы накопили", - сказал Жуковский.

"Сейчас в хранилищах 17 миллиардов кубометров, а когда объем газа в хранилищах падает ниже 20 миллиардов кубометров, давление уже недостаточно, чтобы мы могли обеспечить газом, который у нас есть в хранилищах", - пояснил он.

Также присутствующий в студии первый заместитель главы СБУ Валерий Хорошковский заявил, что закачку газа в хранилища на осенне-зимний период необходимо было начать с 15 апреля.

"Если мы срочно не начнем закачку газа, мы уже имеем проблему, уже зимой", - сказал он.

Кроме того, Жуковский заявил, что секретариат президента не может получить информацию об исполнении бюджета.

"Она не публикуется казначейством. Мы подготовили письмо президента правительству, чтобы нам такую информацию предоставили", - сказал он.

"Премьер-министр прислала ответ, что эта информация должна отправляться министерством финансов, а министерство финансов написало, что она должна выдаваться казначейством, а казначейство написали, что, согласно бюджетному кодексу, оно всю информацию предоставляет министерству финансов", - рассказал Жуковский .

"Все проблемы решаются за счет того, что используются накопленные средства единого казначейского счета. Фактически, по состоянию на 18 мая, у нас был почти ноль на счетах казначейства", - сообщил он.

Украинская правда

Путин почти выдвинул Украине территориальные претензии. На всю территорию

Риторика керівництва Росії проти України стає дедалі агресивнішою, хоча іноді здавалося, що далі вже нікуди. Щойно Росія, вперше після "стояння на Тузлі" 2003, майже офіційно висловила Україні територіальні претензії.

Російська інформаційна агенція "Інтерфакс" оприлюднило повідомлення наступного змісту: у розмові з журналістами російський прем’єр-міністр Володимир Путін поцікавився, чи читали вони щоденники Денікіна: "Обов'язково прочитайте! Там у нього є міркування про велику та малу Росію, Україну. Він каже, що нікому не повинно бути дозволено втручатися у відносини між нами, це завжди було справою самої Росії".

Далі російська інформагенція передає слова російського прем’єра нібито "в переказі" архімандрита Московського патріархату Тихона: "Путін згадав, як він читав мемуари Денікіна, в яких той каже, що при всій своїй нетерпимості ставлення до радянської влади, навіть думати про розчленування Росії – це вже злочин. Однією з головних думок праць та політичної діяльності Денікіна було недопущення розчленовування Росії, особливо коли мова йде про малоросійську землю – Україну", – згадав слова прем'єра архімандрит.

"Злочин, це якщо хтось тільки починає говорити про поділ Росії та України, навіть коли про це говорять учасники білого руху, або іноземці", – сказав Путін, згадуючи мемуари Денікіна. – "До таких ідей генерал був абсолютно нетерпимий", – додав прем'єр у розмові з Тихоном.

Отже, суть повідомлення зводиться до наступного.

По-перше, російський прем’єр досить прозоро дав зрозуміти, що вважає територію України "російською".

По-друге, Володимир Путін назвав Україну "малою Росією" в російському, а не автентичному розумінні цього слова, як частину Росії (нагадаємо, в пізньому Середньовіччі назва Мала Русь означала "справжня, корінна Русь", на відміну від підвладних цій Русі територій, серед яких було й Залісся, як тоді назвалася територія сучасної Центральної частини Росії).

По-третє, Путін дуже вільно підійшов до слова "злочин" і приписав до злочинців більшість українського народу, який, як відомо, абсолютною більшістю підтримує незалежність України - а отже, в розумінні Путіна, виступає за "відокремлення України від Росії".

За різними соціологічними даними від 72% до 85% українського населення підтримує незалежність своєї країни, проти 8-17%, що за цими ж даними її не підтримує.

Нарешті, Путін спробував залякати не лише Україну, але й Захід, назвавши "злочином" спроби "втручатися" у відносини України і Росії, тобто підтримку Заходом незалежності й територіальної цілісності України. За Путіним, відносини з Україною є "справою самої Росії", а навіть не Росії й України.

Як відомо, у квітні минулого року на зустрічі з американським президентом Джорджем Бушем Володимир Путін заявляв, що частина території України "подарована Україні Росією".

Зрозуміло, що до реальної історії такі заяви Путіна мають мало відношення. Якщо справді почати шукати, хто кому і що подарував, то можна згадати, що першою державою, яка малу владу над фіно-угорськими та слов’янськими племенами в центрі сучасної Росії була Київська держава, збудована предками українців.

Українці немало допомогли Росії здійснити ті територіальні прирощення, які вона сьогодні має, починаючи від Смоленська і Калінінграда і закінчуючи Сибіром. Зрештою, 7 мільйонів солдатів-українців в радянській армії, діючи разом з іншими народами СРСР, дали змогу росіянам, як і українцям, зберегтися як народам.

Крім того, нещодавно Путін заявив, що Росія була "ініціатором незалежності України". Хоча все було навпаки: саме незалежність України зробила безнадійними спроби зберегти СРСР і дала Росії можливість отримати незалежність від союзного центру.

Заява Путіна дещо згладжена "історичним контекстом", у якому вона була сказана, "переказом" слів Путіна архимандритом Тихоном та формальним статусом самого Путіна. Адже ще є глава держави Дмитро Медведєв. Проте зрозуміло, що реальне перше місце в російській ієрархії займає саме Путін.

Тому до заяв російського прем’єра варто віднестися максимально серйозно. Якщо врахувати смакування в російських експертних колах теми майбутньої війни з Україною, цілком неприйнятні для цивілізованих людей офіційні (!) заяви Росії по Голодомору тощо, то картина вимальовується дуже загрозлива.

У ній остання зава Путіна – лише найгучніший акорд. Вона свідчить про загальну атмосферу ворожості щодо України, яка існує в правлячих колах Росії, де виразна антиукраїнська пропаганда російських ЗМІ – лише вершина айсбергу.

Антиукраїнська пропаганда в Росії вже дає свої плоди. Результати опитування, проведеного російським "Левада-Центром" і КМІС, показали, що 62% опитаних росіян заявили про негативне ставлення до України. Згідно з тими ж опитуваннями "Левада-Центру" і КМІС, 91% українців позитивно ставляться до Росії.

В українців переважає позитивне ставлення до російського та всіх інших народів, що підтверджує толерантність та психічне здоров’я українського населення.

Чому ж у Росії розкручується маховик ненависті до України?

Серед суб’єктивних причин – спроба російського керівництво звичними 24-годинками ненависті" відвернути увагу від економічного стану в країні.

Свого часу Путін обіцяв подвоєння ВВП Росії з 2003 до 2010. На тлі нинішнього падіння економіки, очевидно, що ця обіцянка вже провалилася. А Україна, з її постійними політичними скандалами, неконсолідованою владою і не достатньо серйозним ставленням до проблем національної безпеки – зручний об’єкт для вправляння у великоджержавності. Адже Китаю чи США Росія нізащо не скажеш того, що може Україні.

Крім того, наближається "проблема 2012", коли мають відбутися нові президентські вибори в РФ. Путін нещодавно заявив, що сподівається на те, що і він, і Дмитро Медведєв виходитимуть у питанні свого політичного майбутнього з власних досягнень.

Коли економічних досягнень – катма, залишається "приростати територію". Або хоча б почати війну, щоб було зрозуміло, що лідер намагався, але "вороги і закуліса" заважають.

А там і за економіку всі забудуть. Тож у потрібний момент виплекана офіційною владою Росії ненависть у суспільстві може конвертуватися у готовність стріляти по українцях. При цьому треба визнати, що російська пропаганда, а за нею й росіяни, недолюблюють абсолютну більшість глобусу – якщо це може хоч якось нас втішити.

Нинішнє російське керівництво надзвичайно ідеологізоване. Російські політики, експерти, політологи в буквальному сенсі слова марять воєнною силою, і не лише у відносинах з Україною.

Цю параною можна спостерігати на багатьох заходах за участі росіян. Ідеологізація російської влади відбулася під впливом специфічного світогляду, властивого спецслужбам, яких нині не стримує ані ЦК КПРС, ні цивільна політична чи економічна еліта. Тим більше на тлі сучасних невдач в економіці. Значно легше вдаватися до риторики й брязкання зброєю, ніж підвищувати конкурентноздатність власної країни.

Ідеологізація російської еліти супроводжується своєрідним ідеологічним пошуком. Офіційна російська пропаганда подекуди й досі не бажає визнавати факт, що Росія, як етнос і держава, є нащадком, хоч і досить самобутнім, фіно-угорських, слов’янських і тюркських племен, що певний час перебували під впливом Києва і значно довший – під владою Золотої Орди та її нащадків.

Незаперечний науковий факт полягає в тому, що за Середньовіччя Русь – це територія Центральної і Західної України, а русин – це мешканець Центральної, а з ХІІ століття і Західної України.

Росія, як і будь-яка інша держава, традиційно шукає величі в минулому. Але при цьому вона чомусь прив’язує свою історію то до Риму, то до Києва, то нині до Візантії. 50-мільйонний слов’янський і переважно православний український народ, що є єдиним прямим спадкоємцем державності й культури Київської Русі і який досить одностайно підтримує незалежність своєї країни, просто не вписується в окремі концепції, поки що панівні в Росії.

Звідси й мрії про розчленування України, а також ностальгія за часами Голодомору та тодішніми методами масового убивства українців.

Чи означає це, що вже завтра чи післязавтра Росія нападе на Україну? Не обов’язково. Хоча й не виключено. Було б краще, аби в Москві ще раз згадали масштаби України та, можливо, спробували знайти на карті світу країни, які колись уже нападали на Україну.

Залякати окремі країни Європи Росія ще подекуди може. Важче зі США. "Янкі" ніколи б не досягли свого нинішнього статусу, якби були аж надто полохливі. У США добре розуміють вагу незалежності України для безпеки в Європі, яку там розглядають невіддільною від безпеки самої Америки.

Хартія, підписана між Україною і США минулого року, зазначає, що "Сполучені Штати Америки поділяють життєву зацікавленість у сильній, незалежній Україні". Що на практиці означає і як далеко може зайти "життєва зацікавленість", мало хто собі уявляє. Але факт існує.

Отже, які висновки?

По-перше, всім в Україні, і особливо недалеким політикам, слід усвідомити масштаб загроз, які існують для України в сьогоднішньому мінливому світі. Політикам не варто розхитувати човен, тим більше у 8-бальний шторм, за шкалою Бофорта.

Постійним безладом вони створюють видимість слабкості України та, по суті, провокують агресію. Україні як ніколи потрібна ефективна влада, максимально зв’язана з народом, зміцнена його волевиявленням і підтримкою.

По-друге, країна такого масштабу і з такими ресурсами, як Україна, цілком здатна створити оборонну систему, за якої інші держави, навіть дуже потужні, десять разів подумають перед тим, як починати агресивні дії.

Водночас армія такої країни, як Україна, не може дозволити собі мати бюджет, в 13 разів менший за турецький, або як у половини одного з численних російських воєнних округів. Політикам слід вчитися з повагою і відповідальністю ставитися до безпеки, а не сподіватися на "рятівний чемодан", з яким у разі чого можна "злиняти" з країни, яку вони просто тимчасово використовують для грабунку.

Ось, наприклад, офіційні дані по оборонних витратах деяких крихітних держав Європи за 2008 рік, які, до того ж, мають ризики для своєї безпеки неспівмірно менші, ніж існують для України: Болгарія – $1,316 мільярдів, Чехія – $3,173 мільярдів, Данія – $4,418 мільярдів, Естонія – $452 мільйонів, Греція – $9,989 мільярдів, Угорщина – $1,850 мільярдів, Латвія – $545 мільйонів, Литва – $548 мільйонів, Люксембург – $228 мільйонів., Нідерланди – $12, 093 мільярдів, Польща – $10, 169 мільярдів, Румунія – $3.017 мільярдів. Допомога приходить лише до тих, хто сам здатен оборонятися.

Україна має вирішити тонке завдання – одночасно не піддаватися на провокації й найрішучішим чином захищати свої життєві інтереси.

Водночас, проводячи активну політику на підтримку гарантій своєї безпеки, Україні варто зробити все, щоб зберегти шанс на перспективу нормалізації відносин з Росією. Якщо Росія буде готова співробітничати з Україною на рівних і не підривати її державність – це принципово новий формат відносин, який повинен мати майбутнє.

Україна, у свою чергу, має додатково і, найголовніше, переконливо для Росії зобов’язатися не створювати проблем для безпеки Росії зі своєї території. Для російських політиків і експертів з їхніми конспірологічними теоріями досить важко зрозуміти, що Україна не має жодного інтересу для того, щоб шкодити Росії.

У української держави єдиний інтерес – забезпечити свою безпеку й гідне місце у світі на тривалу перспективу. Поки що формат взаємоповажних відносин України з Росією не проглядається. Але не факт, що ситуація не може змінитися.

Тому слід готуватися до гіршого, при цьому не припиняючи робити все, щоб виправити ситуацію на краще.

Можливо, Москва нарешті почує народну мудрість – "не рий сусідові яму, а то він використає її як окоп". Якщо Росія обере інший варіант відносин з Україною – це буде її вибір. До нього Україна має бути безумовно готова, але вплинути на нього не можемо.


Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук, для УП

МВФ и ВБ призывают Украину начать реабилитацию банковского сектора

Украина должна решительно перейти к внедрению стратегии реабилитации банковского сектора, разработанной украинскими органами власти при поддержке международных финансовых учреждений. Об этом заявили глава миссии МВФ в Украине, заместитель директора Европейского департамента МВФ Джейла Пазарбазиолу и директор Всемирного банка по Украине, Беларуси и Молдове Мартин Райзер.

Пазарбазиолу и Райзер отметили, что эта стратегия предусматривает реализацию государственной программы рекапитализации системных банков и начало реструктуризации коммерческих банков, не являющихся системными, но страдающих от острой нехватки ликвидности и капитала, которую не могут пополнить их владельцы.

«Сейчас пришло время решительно перейти к внедрению этой стратегии. Промедление привело бы к дальнейшим потерям активов и увеличению расходов для государства», - подчеркнули они.

«Стабилизация депозитов в мае 2009 года пока создает благоприятную ситуацию и повышает шансы на успех. Решающее значение будут иметь также последовательность и настойчивость. Следует избегать контрпродуктивных шагов, таких как недавний запрет отчуждать имущество, находящееся в залоге по кредиту», - добавили эксперты.

По материалам «Интерфакс-Украина», «Зеркало недели»

«ForUm»

Ющенко решил стать самостоятельным

Партия «Народный Союз «Наша Украина» будет принимать самостоятельное участие в парламентских выборах. Об этом заявила председатель совета НСНУ, руководитель Секретариата Президента Вера Ульянченко вчера в эфире украинского телеканала.

«Больше наша политическая сила – НСНУ – не будет формировать блок», поскольку в блоке приходится нести ответственность за всех его участников, сказала Ульянченко.

При этом она отметила, что НСНУ не отказывается от ответственности за действия нынешней власти, передает «УНИАН».

«Мы как политическая сила, которая входит в коалицию, несем ответственность. От ответственности сегодня не отказываемся, и из-за этого имеем соответствующий рейтинг политической силы», - добавила она.

Напомним, на досрочных парламентских выборах 2007 года НСНУ принимала участие в составе блока «Наша Украина – Народная самооборона», в который также входили: партия «Вперед, Украина!», Народный Рух Украины, Украинская народная партия, Украинская республиканская партия «Собор», партия «Христианско-демократический союз», Европейская партия Украины, гражданская партия «Пора», Партия защитников Отчизны.

«ForUm»

Университетские рейтинги по проекту ЮНЕСКО. «Топ 200 Украина» в 2008 году

Ужгородский национальный - 49 место, а Закарпатский государственный - 158 место!

Автор: Олеся ЛЕНОВИЦКАЯ (руководитель практического отделения кафедры ЮНЕСКО «Высшее техническое образование, прикладной системный анализ и информатика»)

В течение последних лет во всем мире, и в Украине в частности, рынок образовательных услуг претерпевает существенные изменения. Этим можно объяснить рост интереса общественности, представителей рынка труда, высшей школы к независимой оценке деятельности вузов. Наметилась тенденция рассматривать рейтинги университетов наряду с их аккредитацией и лицензированием. Поэтому, как отмечает Международная экспертная группа по определению рейтингов (ІREG), оценка качества деятельности университетов должна осуществляться на основе прозрачных, универсальных, общественно признанных, согласованных с международным опытом критериев и методик.

Третий год подряд кафедра ЮНЕСКО «Высшее техническое образование, прикладной системный анализ и информатика» проводит работу по оценке рейтингов вузов Украины в рамках проекта «Определение рейтингов лучших 200 высших учебных заведений Украины» на основе подписанного меморандума с Европейским центром по высшему образованию ЮНЕСКО—СЕПЕС. В прошлом году на международной конференции в Шанхае (ІREG -3) были обнародованы результаты оценки рейтингов университетов Украины («Топ 200 Украина» за 2006 и 2007 гг.). Как подчеркнула Международная группа экспертов, примененная методика соответствует Берлинским принципам, инструментарий ранжирования согласуется с международными академическими рейтингами, использованные критерии являются статистически значимыми и стандартизированными.

В методике, предложенной кафедрой ЮНЕСКО, деятельность вуза определяется при помощи интегрированного индекса рейтинговой оценки — Из. Этот индекс состоит из трех комплексных критериев: Из = Инп + Ио + Имп, где Инп — индекс качества научно-педагогического потенциала, значения которого меняются в диапазоне [0—50%]; Ио — индекс качества обучения, который меняется в диапазоне [0—30%]; Имп — индекс международного признания, меняющийся в диапазоне [0—20%]. Всего для формирования указанных индексов использовались 16 индикаторов прямого измерения («Зеркало недели», №11, 2007 г.).

В этом году усовершенствование методики происходило путем применения дополнительной экспертной оценки качества научно-педагогического потенциала, качества обучения и состояния информационных сайтов университетов. В группу экспертов были привлечены представители академического сообщества, специалисты высокого уровня в области науки и образования, международные эксперты. Важным составляющим экспертной оценки было наличие у вуза сайта, полнота представленной на нем информации, сложность навигации, а так же такие количественные показатели, как посещаемость сайта пользователями из Украины и других стран.

При комплексной оценке деятельности университетов качественные (экспертные) и количественные показатели учитывались в следующем соотношении:

— экспертная оценка качественных характеристик деятельности вуза — 20%;

— прямое измерение и начисления индикаторов — 80%.

Как и в прошлые годы, всем высшим учебным заведениям
III, IV уровней аккредитации были направлены анкеты, ответы на которые принимались за личной подписью ректора. Параллельно обрабатывались данные, полученные из справочников и официальных сайтов НАНУ, отраслевых академий наук, базы данных информационно-производственной системы «Образование», справочных материалов Министерства образования и науки.

При анализе данных «Топ 200 Украина» за три последних года, можно сделать вывод, что группа лидеров среди вузов принципиально не меняется. Изменение позиций учебных заведений относительно друг друга зачастую обусловлено избранием отдельных ученых университетов в НАНУ, защитами кандидатских и докторских диссертаций, получением преподавателями вузов государственных премий, победами студентов на международных и всеукраинских олимпиадах, достижениями университетов на международной арене.

В нынешнем рейтинге в первую пятерку лидеров вошли Киевский национальный университет имени Т.Шевченко, Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», Харьковский национальный университет имени В.Каразина, Национальный медицинский университет имени А.Богомольца, Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт». Эти вузы отличаются мощным научно-педагогическим составом, более чем столетними научными школами, высоким качеством подготовки кадров, которое безоговорочно подтверждает рынок труда, значительным количеством магистерских программ, активной международной деятельностью и т.п.

В течение последних трех лет организаторы и исполнители проекта ЮНЕСКО «Топ 200 Украина» активно общались с высшими учебными заведениями Украины. В результате был учтен ряд предложений университетов по усовершенствованию методики определения рейтингов, проведению встреч, конференций представителей рынка труда, высшей школы, общественности. Надеемся в дальнейшем на тесное сотрудничество со всеми участниками этого процесса.

Opel пойдет "с молотка"

Германская сторона заключила сделку с канадским производителем комплектующих Magna International о продаже европейского отделения американского автогиганта General Motors Opel.

Об этом сообщает телерадиокорпорация Би-би-си.

Министр финансов Германии Пеер Штайнбрюк объявил о сделке после берлинских переговоров, затянувшихся до утра субботы.

Magna при участии российских Сбербанка и автозавода ГАЗ, принадлежащего Олегу Дерипаске, заявила, что инвестирует в Opel более $700 млн.

По условиям сделки, немецкое правительство предоставит Opel краткосрочный кредит в размере 1,5 миллиарда евро (2,1 миллиарда долларов).

Целью договоренности является поддержание работоспособности Opel, европейского подразделения американского автогиганта General Motors, в случае банкротства головной компании, которая сейчас находится на грани разорения.

Как ранее сообщала Magna, в результате сделки канадская компания может получить 20% Opel, GM и Сбербанк - по 35%, а Opel сохранит за собой 10%. Российский автопроизводитель ГАЗ претендует на место индустриального партнера. В частности, ГАЗ готов предоставить свои мощности под выпуск моделей Opel.

GM должна завершить реструктуризацию своих активов до 1 июня. Если к этому времени крупнейшему мировому производителю автомобилей не удастся существенно сократить издержки, ему придется подать в суд иск о собственном банкротстве.

На покупку части акций Opel претендовали также итальянский концерн Fiat, транснациональная инвесткомпания Ripplewood и китайский автопроизводитель BAIC. Ripplewood и BAIC "сошли с дистанции" по итогам переговоров еще в минувшую среду, затем Fiat отказался принимать участие в пятничных переговорах, заявив, что не может идти на "особые риски".

***

Вопрос о судьбе автоконцерна решается с конца прошлого 2008 года. В ноябре Opel первым из производителей автомобилей обратился к федеральному и земельному правительствам с просьбой оказать финансовую помощь. Поддержка потребовалась концерну вследствие набиравшего обороты финансового кризиса, до Opel помощи у правительства просили только германские банки.

По материалам: РИА Новости, Интерфакс

"Закарпатье" в Премьер-лиге!

В пятницу, 29 мая, за три тура до финиша первенства Украины среди команд Первой лиги, ужгородское Закарпатье, обыграв со счетом 1:0 на выезде харьковский Гелиос, оформило себе путевку в Премьер-лигу.

Победу ужгородцам в матче принес точный удар лучшего бомбардира медведей - нигерийца Чарлес Невуче.

После этой победы команда Михаила Иваницы на девять очков оторвалась от Александрии и на десять - от Севастопол. Учитывая, что александрийцам осталось сыграть два поединка, а севастопольцам - три, Закарпатье ниже второго места уже не опустится.

Напомним, по результатам сезона 2008/09 Премьер-лигу покинули ФК Харьков и ФК Львов.

По материалам: ua-football.com

Уряд працює. Результату немає.

Незабаром літо, пора відпусток, відпочинку. Однак для вдалого відпочинку необхідно мати певні кошти, яких наразі у більшості українців немає. Кажуть що виною усьому світова фінансова криза. Можливо. Але в Україні є інші чинники, що привели до того що більше половини громадян країни опинилися в прошарку бідняків, втративши протягом пів року і роботу, і збереження, і надію на якісь позитивні зрушення в державі.

Головною причиною усіх бід українців є діяльність українських політиків. Це є теза, яка мабуть ні в кого не викликає сумнівів. Великою мірою права Ксенія Ляпіна, депутатка від НУНС говорячи про те, що теперішні політики є віддзеркаленням українського суспільства (інтерв’ю на From-UA від 26.05.09). Однак, чи насправді українське суспільство вже настільки нагрішило, щоб мати собі за керманичів таких політичних діячів.

Наразі хочу звернути увагу на той інститут політичної системи, який покликаний перейматися і відповідно реагувати на усі біди що відбуваються в українському суспільстві – а саме уряд.

Досить важко в цілому мені, людині відносно освіченій, знайти якісь логічні дії що були спрямовані на реанімацію реального сектора економіки урядом протягом останніх пів року. Вже не хочеться казати про кредити від МВФ, бо про це чимало написано, а висновок один – за рік чи два ми «заспіваємо» - бо треба буде повертати ті кредити, які зараз фактично витрачені на оплату за попередні кредити і на проведення так званого рефінансування сумнівних банківських установ. Бо по іншому їх назвати важко. Реально гроші пішли на латання дірок в бюджеті і в ряді банків (питання чому вони так і не почали проводити подальшу капіталізацію, чому не видають кредитів, за нормальними відсотками, а не 25-40% річних, тим галузям які можуть працювати, але не мають обігових коштів). З боку уряду не відбулося жодного системного кроку в бік підтримки будівельної галузі, хімічної, металургійної, я вже не кажу про легку промисловість та сільське господарство.

Лише того тижня паті Тимошенко спромоглася згадати про місцеві бюджети та органи місцевого самоврядування. Запросили до Києва декілька тисяч голів сільських рад і пообіцяла робити усе, щоб на селі стало краще жити. Докладно цю риторику розписувати бажання не маю, однак досить революційно прозвучала заява прем’єра про те, що з 2010 року «100% податку на землю, 100% транспортного збору, 100% екологічного збору. Все це має бути в місцевому бюджеті» (Опубліковано на «Политсовет» від 27.05.09).

А де ж пані прем’єр досі була? Проблема місцевих податків і зборів вже десять років є проблемою, яку так і не можуть вирішити. Подібні наміри, якщо не помиляюся, висловлював ще за часів свого прем’єрства Віктор Ющенко. І що? «А віз і далі там». І мабуть там і залишиться. Активність Юлії Володимирівни направлена, в першу чергу, на передвиборну компанію, яка незабаром почнеться. А боротьба з корінними проблемами не ведеться. Я б хотів трохи звернути увагу на той факт, що більшість державних коштів освоюється в результаті проведення так званих «відкатів» - іншими словами, для того щоб та чи інша компанія могла виконати роботи що фінансуються з бюджету, то їй необхідно знайти відповідного чиновника, який керує на місці, або розподіляє з центру кошти на певний вид робіт, зацікавити його (від 5 до 20% від загальної суми контракту), і при позитивному вирішенні даного питання можна починати працювати. Це я привів приклад як відбувається на місцевому рівні. А ви собі уявіть коли подібні речі відбуваються на найвищому рівні, коли мова йде про освоєння не 200-300 тис. грн., а про 200-300 млн. грн.. От вам і відповідь на питання, чому чиновники працюють на зарплату в 4-5 тис. грн. і тримаються цієї посади, що й силоміць «не випреш».

Не хочу розписувати решту різноманітних схем та форм взаємодії в наших державних органах, однак веду до того, що питання щодо розподілу бюджетних коштів і співвідношення місцевих і загальнодержавних зборів варто було вирішувати ще багато років тому, бо окрім усього іншого існує проблема того, що бюджетні кошти стали предметом боротьби з тими місцевими політичними лідерами (мерами, головами райрад), шляхом не надання, або невчасного виділення субвенцій, субсидій, тощо.

Однак, враховуючи політичну ситуацію, ми можемо вести мову про те, що на проведення реформ часу не вистачає. За останні 5 років ми ще жодного разу не мали в парламенті стабільної коаліції, яка б всіляко підтримувала уряд, своєчасно приймала закони, необхідні для реформування і бюджетної системи, і податкового законодавства, і т.д.

А зараз ми усі маємо змогу спостерігати як уряд намагається усіляко залатати дірки в бюджеті. Але марно. От спробували приватним підприємцям «додати» видатків на 200 грн. щомісяця, для сплати до пенсійного фонду. Однак, 3 дні страйків і Тимошенко зрозуміла, що поспішила з непопулярними кроками, електорат втрачає. Підвищили акцизи на тютюн та спирт. Також не надто вдалий крок. Зрозуміло що пити і палити у нас не припинять, однак тапер більш популярними стають дешева горілка, часто сумнівного походження та більш дешеві сигарети. Відтак, загальна сума від підвищених акцизів не надто вплине на збільшення дохідної частини бюджету.

Ну можна і гральний бізнес згадати. Параліч в цій галузі привів нових звільнень, при чому не лише суто робітників ігрових залів, а й охоронців (компанії що надають охорону мають звільняти або відпускати у відпустки за свій рахунок до 50 % співробітників), прибиральниць, орендодавці залишаються без прибутків, а специфічно об лаштовані зали автоматів зараз швидко здати під щось інше, в переважній більшості є практично не можливим. От і порахуйте загальні недопоступлення. А якщо розпочнуться масові судові позови щодо від шкодування патентів та ліцензій? Ну то ще одна дірка в бюджеті.

Проблем є достатньо, усіх в одному матеріалі не охопиш. Однак цікаве інше – КРУ розпочала перевірку міністерств, і чомусь поки лине тих, які очолюють президентські висуванці. Ні, я не надто наївний щоб не вірити в висновки КРУ, бо скоріш за все вони в своїй більшості є правдивими, однак чому не перевіряють решту міністерств. Думаю в першу чергу було б варто потрясти вугільну галузь, мінпромполітики, те ж саме МВС, однак ні. Навпаки – міністр Луценко вже на роботі. А де в цивілізованому світі було б видно, що високо посадовець після подібного скандалу залишався б на посаді. Та ніде, тільки у нас, бо з політичною культурою досить суттєві проблеми, а точніше повна її відсутність.

От в результаті і виникає питання щодо того чим займається уряд Ю. Тимошенко? Газовими питаннями. Займається, що не відомо як будемо наступну зиму зимувати. А от про популярні в суспільстві кроки вона думає. Бо зараз усі сили будуть спрямовані на президентську компанію. Однак, і це не найголовніше. Тут проблема ще й з конституцією. Достатньо багато в ній є несумісних речей, особливо щодо співіснування президенту і прем’єра. А відтак необхідно провести зміни до конституції, щоб за умов президентства не воювати проти всіх, як це робити теперішній президент час від часу. І я йому вірю що він не хоче, однак змушений, бо умови такі. А от дисбаланс у владних вертикалях і горизонталях необхідно подолати і то чим найшвидше. Питання: чи вдасться? А з приводу цього є сумніви. Українські політики не змогли на початку кризи сісти за круглий стіл і визначити кроки за допомогою яких усі спільно будуть вирішувати кризові наслідки. Після цього зрозуміло, що жити з гаслом «влада заради влади і грошей» це про наших політиків. Усіх. А можливо насправді і ми самі українці такі самі, хочемо влади, грошей, поїсти, попити, а усе решта то не до нас. Сподіваюся що ні.

Віктор Л.