Ця ініціатива зразу нагадала давні звинувачення на адресу об’єднаної Європи про те, що мілітарне крило ЄС мало чого варте без НАТО. Пан Ватанен намагався спростувати це твердження, а також розказав «Главреду», чому Фінляндія повинна відмовитись від нейтрального статусу і нейтралітету не місце у сучасному світі. Цього фінського політика, який прихильно ставиться до перспективи прийняття України в лави ЄС, за іронією долі, було обрано до Європейського парламенту у Франції.
З чим пов’язана ваша ініціатива щодо посилення співпраці між ЄС і НАТО?
Моя ініціатива не є обов’язковою до виконання. Але як підказує нам сторичний досвід, ще під час Другої світової війни Жан Моне (ідейний натхненник європейської інтеграції – ред.) почав говорити про об’єднання європейців. Тоді пропозиція Моне також ні до чого не зобов’язувало. Такою ж не обов’язковою до виконання була промова Мартіна Лютера Кінга на захист чорношкірого населення США від дискримінації, але вже зараз Сполучені Штати мають першого чорношкірого президента. Думаю, Мартін Лютер ніколи б не повірив, що його мрія, про яку він говорив у своїй відомій промові, так швидко здійсниться. Тому проект моєї доповіді є просто практичними висновками. ЄС повинно бути вірним заповідям його засновникам та власній місії будувати мир, що не можливо здійснити без тісної міжурядової співпрацювати у сфері зовнішньої політики та оборони. Оскільки 94% громадян ЄС вже є частиною НАТО, то навіщо заново щось винаходити? Ми вже маємо систему колективної безпеки, то давайте просто удосконалимо її. Не лише для власної вигоди. Ми бачили, що відбувалось на Балканах. Ми ані у військовому, ані у політичному плані не могли нічого вдіяти. ЄС міг би стати ефективним у різних кризових точках по всьому світі. Європейське крило НАТО повинно бути ефективним. Для цього обидві структури повинні тісно співпрацювати. Так, одного дня обидві структури наблизяться до такої міри, що європейська політики безпеки та оборони буде ідентична європейській опорі НАТО.
Чи свідчить ця ваша ініціатива про те, що ЄС вже не може самостійно потурбуватись про власну безпеку?
Це невелике перекручування. По-перше, країни ЄС у досить великій мірі залишається автономними, а по-друге, це не той випадок, коли ми просимо НАТО про допомогу. Просто одні і ті самі солдати можуть виконувати місії і ЄС, і НАТО. Ми зараз повинні більше співпрацювати з НАТО, бо США багато з чим не можуть чи не хочуть мати справу. Скажімо, з Дарфуром чи Ліваном. У такому випадку європейська частина НАТО може прийти як сила ЄС і бути ефективною, бо «зліплена» з того самого. Але на разі європейська частина НАТО не діє як повноцінна автономна частина, а саме цього ми прагнемо.
Ви згадали ініціаторів об’єднаної Європи. На вашу думку, чи схвалили б вони тіснішу співпрацю між ЄС і НАТО, яку ви пропонуєте?
Звичайно. Нам потрібно бути прагматиками. Потрібно звертати увагу не лише на щоденну політичну суєту, переглядати минуле чи бути його заручниками, а й слідувати нашій місії – розбудові миру.
Тобто не лише підтримання миру, але і його розбудові?
Саме так. Війни ж приходять і відходять. Але приходять і відходять вони саме тому, що ми не займаємось розбудовою миру. Це як робота на випередження, потрібно активно займатись розбудовою миру. Поглянемо лише на те, що може зробити Євросоюз. На відміну від США, Китаю та Росії, ми не ділимо світ на дві частини. Навіть, якщо у Вашингтона є стопроцентна певність щодо певних своїх активних дій, то люди чинять опір США лише тому, що це США. Натомість ЄС це безпрецедентне утворення з 27 країн. Одного дня – і до цього я докладу всі свої скромні зусилля – Україна і Туреччина стануть частиною ЄС. Комусь можуть не подобатись французи, британці чи німці, але коли ми об’єднуємось як ЄС, то можемо піти всюди – на Близький Схід, в Африку, будь-куди. Там ми можемо бути лікарем, арбітром чи солдатом. І це лише тому, що ми не поділяємо світ на хороших та поганих. Але без належних військових можливостей ми цього зробити не можемо. Лише 6% громадян ЄС не живуть в країнах НАТО. Тобто на місії і НАТО, і ЄС ідуть фактично одні і ті самі солдати. Саме тому я пропоную активізувати цей приспаний потенціал.
Як ставляться до вашої ініціативі інші ваші колеги з Європарламенту?
Існує певна буденна суєта. Оскільки критична маса демократичних країн збільшується. Тому потрібно зрозуміти, що всім демократичним країнам потрібно об’єднатись. І альтернативи цьому нема. Звичайно, можна згадати про Фінляндію як так званий приклад нейтралітету. Але нейтралітет лише грає на руку Росії, яка хоче бачити розділений світ. Пройде час, коли всі це зрозуміють. Зараз проти моєї пропозиції лише крайні ліві та «зелені», бо вони здебільшого знаходяться під парасолькою США та є пацифістами. Дуже небезпечно бути такими наївними пацифістами та видавати бажане за дійсне. Згадайте, що було в Сребреніці (Боснія – ред.) – там людей вбивали лише тому, що ті були мусульманами. Ми не можемо такого більше допускати. Надіюсь, одного дня Україна приєднається до цієї структури безпеки – спочатку до ЄС, а потім до НАТО чи навпаки. Може, вже мої діти або навіть онуки побачать, як Північноатлантичний альянс вже не називатимуть НАТО, і він стане частиною ООН як миротворчої організації.
До речі, на вашу думку, яка стратегія зовнішньополітичної інтеграції для України краща – спочатку приєднатись до ЄС, а потім до НАТО чи навпаки?
Можна поглянути на ваших західних сусідів – вони спочатку приєднались до ЄС, а потім до НАТО. Але насправді це не має значення. Зараз світ змінюється з такою швидкістю, що ми, політики, не можемо адекватно реагувати на його виклики. Ми сьогодні пропонуємо «ліки», які були ефективними лише вчора. До прикладу, коли було створено європейську політику сусідства, не могли передбачити, що буде потрібно сьогодні. Зараз великою помилкою європейської політики сусідства є те, що до неї не включено перспективу членства в ЄС. Україні необхідно надати перспективу набуття членства в Євросоюзі як частину європейської політики сусідства. А вже те, скільки часу пройде до безпосереднього вступу в ЄС залежить від того, як ви будете проводити реформати. Наше завдання полягає у тому, щоб у бурхливому морі показати вам маяк чи то пак світло в кінці тунелю, чого ми, нажаль, не робимо. Україна відіграє значну роль у впливі на Росію, а ми лише нещиро запевняємо вас у відданості. Натомість, ми мали б лізти зі шкіри, щоб допомогти вам посилити інститути демократії. Недооцінюючи роль України ми не є вірними нашим праотцям-засновникам. Ми не хочемо, щоб ви знову попали у руки Кремля.
Чи вважаєте ви НАТО єдиною та безальтернативною структурою колективної безпеки?
Потрібно розуміти, що НАТО постійно еволюціонує. Зокрема, у активізації свого європейського крила. Як я вже згадував, у майбутньому НАТО може стане частиною ООН. Зараз потрібно намагатись передбачити, що нам буде потрібно у майбутньому. Потрібно дбати не лише про щоденну політичну рутину, адже, як ми вже знаємо, невдалі стратегії безпеки призводять до людських страждань. Міжнародна спільнота на разі не є ефективною. Якщо ми скажемо, що НАТО не відіграє тут ніякої ролі, то ми або сліпі, або керуємось політичними-догмами. Замість критикувати НАТО потрібно думати про те, як удосконалити його. Це є реалістичним пацифізмом. В Європі не потрібно створювати іншої безпекової організації, яка існувала б паралельно до НАТО.
Щоб побороти нестабільність на Балканах ЄС дав цим країнам шанс стати членами Європейського Союзу. Таким чином, виявляється, аби бути включеною в порядок денний ЄС, Україні також потрібно продемонструвати нестабільність?
На жаль, у ваших словах є багато правди. Але давайте подивимось на все це з іншого боку. Чомусь історія Балкан нас нічого не навчила. Ще в середині 80-х минулого століття сербська академія наук заявила, що Косово є прадавньою частиною Великої Сербії. Тоді, на жаль, ніхто не звернув на це уваги. У кінці 80-х те ж повторив Мілошевіч і з тих пір Косово було непереливки. На мою думку, якби балканські країни мали перспективу членства в ЄС ще тоді, там би не трапилось всіх тих жахіть. Те ж саме стосується й України. Кремль робить все можливе для того, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні, а ЄС повинен допомагати вам і дати вам ту надію, яку повинен був дати Балканам ще у 80-х. Тобто щодо України ми повинні не повторити тієї помилки, яку допустили на Балканах. Не те, щоб у вас була така ж ситуація, як на Балканах, однак необхідно знизити ризик виникнення будь-чого поганого. Нам потрібно продовжувати розбудову миру, яку ми почали робити з часів примирення Франції та Німеччини. І тепер ми не можемо сказати, що історія цього закінчується на кордоні з Україною. Усвідомлюючи необхідність розбудови миру з ісламським світом, ми не відмовляли Туреччині. Туреччина найкращий місток між нами та іншими мусульманськими державами. Україна також може стати таким містком між ЄС та Росією. Одного дня Росія може бути з нами. Я не вірю в поділ світу. Зараз Росія намагається збудувати навколо себе так зване «ближнє зарубіжжя». Але чи хочемо чи цього, чи світу з універсальними цінностями? Ви відіграєте велику роль у стабілізації вашого регіону, а ми це не усвідомлюємо. Зараз ми тримаємо вас на відстані, а це грає на руку Москви.
У Фінляндії вже так склалось, що час від часу пропонують переглянути політику нейтралітету. На вашу думку, чи останні дискусії в країні про відмову від нейтралітету справді перетворяться на дії?
Ми мусимо забути про нейтралітет якомога швидше. «Нейтралітет» це вчорашній термін і слугує лише таким країнам, як Росія. Я бажаю росіянам всього найкращого, але поточний режим не є демократичним, і цей нейтралітет грає такому режимові на руку. Зараз нам потрібно об’єднатись з іншими демократичними будівниками миру. Авторитарні, тоталітарні чи будь-які інші недемократичні режими намагаються розколоти демократичні держави. Такі недемократичні країни хочуть мати двосторонні відносини. Так, двосторонній план безпеки, який було запропоновано Дмітрієм Медвєдєвим, може остаточно провести грань між Європою та ЄС. Нам потрібно об’єднатись, тому місця для нейтралітету нема.
Чи може Фінляндія вступити в НАТО? Якщо так, то коли?
Звісно. Затримка лише в тому, коли ми отримаємо нових лідерів. Далі приєднаємось до НАТО найближчим часом.
В Україні скептики євроатлантичної інтеграції зазначають, що не варто прагнути в НАТО, бо це розізлить Росію. Чи думають так само у Фінляндії?
Дуже добре запитання. Пріоритетом є самозбереження та власна безпека. Крім того, чомусь фіни не переживали, коли Швеція вступала в НАТО. І Росія не ставилась б так упереджено до НАТО, якби була демократичною. Якби запитати фіна, чи хотів би він, щоб під загрозою безпеці Фінляндія залишалась самою або була частиною НАТО, то почуєте однозначну ствердну відповідь на користь НАТО.
Комментариев нет:
Отправить комментарий