Посол Румунії в Молдові оголошений персоною нон ґрата, президент Володимир Воронін не приховував від співгромадян свого роздратування роллю сусідньої країни у подіях, що відбувалися після парламентських виборів. Що цікаво – чотири роки тому молдовські комуністи з такою ж люттю звинувачували в опозиційних виступах іншу країну – Росію. Хіба що російського посла якось незручно було оголошувати персоною нон ґрата...
Проте все це – велика політика. Якщо ж забути про владу й опозицію і спробувати зрозуміти молоду людину, яка вийшла на кишинівський майдан – не погромника, а звичайного студента чи молодого працівника, – ми дійдемо невтішних для молдовської держави висновків. За комуністичних часів – справжніх, звичайно, а не воронінських – життя у Молдавській РСР Івана Бодюла вигідно відрізнялося від існування у Соціалістичній Румунії Ніколає Чаушеску. Румуни були незалежними, але такими бідними! І не дивно, що молдавани вважали себе просто молдаванами, а столиця румунської провінції Молдова Ясси вважалася далеким і небажаним закордоном...
Однак тепер усе інакше. Після приєднання до Європейського Союзу Румунія – за наявності всіх відомих нам проблем – почала стрімко розвиватися. На відміну від Молдови. І коли тепер молодик із Кишинева приїздить до Ясс...ні, він не бажає жити у Яссах, він прагне залишатися в Кишиневі, проте в Європі! Не випадково прапори, які підняли над резиденцією президента Молдови маніфестанти, були прапорами Румунії – цей прапор відрізняється від молдовського тільки відсутністю герба – і Євросоюзу. Румунія не потрібна молодим молдованам сама по собі, вона для них стала частиною Європи. Проте тією частиною, де розмовляють їхньою рідною мовою, мають спільну історію, слухають ту саму музику...
Що може на це відповісти своїй молоді влада Молдови? Що треба бути патріотами й обстоювати власну державність? Але ця державність має бути привабливою для молодої людини, а хто сказав, що кланова корумпована державність з обличчям Володимира Вороніна може бути привабливою? Про те, що про Румунію годі й мріяти, бо інакше не вирішити проблем Придністров’я? А до чого молодій людині це вже зовсім радянське, бідне, застигле у ностальгії Придністров’я? Якщо ж колишні співвітчизники бажають так жити – це тільки їхній вибір...
Ось і виходить дивовижна річ. У молдовських комуністів є приваблива програма для селян – що все буде стабільно й нічого не змінюватиметься. У молдовських комуністів є приваблива програма для російського населення Молдови – що вона не перетвориться на національну державу, завжди буде схожою на Молдавську РСР і чекатиме на Тираспіль. Але для молоді у молдовських комуністів привабливої програми немає. Тому що всі вже зрозуміли – із цими людьми до Європи не потрапити...
Інше питання – чи є приваблива програма на майбутнє в опозиціонерів? Адже вони – частина тієї самої номенклатури, яка вже продемонструвала свою нездатність до реформування маленької республіки і в результаті зробила її легкою здобиччю для комуністів. І сьогодні молоді люди підтримують опозицію просто як альтернативу владі, яка вже довела свою нездатність до серйозних змін. Однак це ще не ті політики, які можуть отримати потрібну підтримку і змінити Молдову.
Для того, щоб республіка вийшла із зачарованого кола маневрів між Заходом і Росією, для того, щоб молдовський потяг дійсно рушив у європейському напрямку, суспільство сусідньої країни має усвідомити, що омріяна воронінська стабільність – це стабільність на цвинтарі молдовської державності. Що для молодих людей ця держава перестає бути цінністю, перестає бути своєю, перетворюється просто на гальмо, яке не дозволяє потрапити в Європу. Цей конфлікт поколінь – небезпечний, тому що закінчиться одним – зникненням Республіки Молдова з політичної карти світу. І якщо є люди, які цього не бажають, для яких ця держава – цінність, вони мають зробити для своєї країни тільки одне – сприяти тому, щоб держава була привабливою для тих, хто є її майбутнім, а не тільки для тих, хто нею керує.
Комментариев нет:
Отправить комментарий