«Главред» з’ясував, що ця комісія готувала свої поради на замовлення невідомого у міжнародному масштабі Белферського центру з питань науки та міжнародних справ (Belfer Center for Science and International Affairs), який, кажуть, завжди був досить прихильним до Росії. Важливий факт: розробники доповіді напередодні мали зустріч із президентом РФ Дмітрієм Мєдвєдєвим, однак Україну та Грузію своєю увагою оминули.
Натомість, фактично ніхто в Україні не звернув увагу на те, що в США Брукінгс Інститут (The Brookings Institution) оприлюднив власні рекомендації Бараку Обамі під назвою Engaging Ukraine in 2009 («Залучаючи Україну в 2009-му»). «Главред» отримав від Брукінгс Інституту право на їхню публікацію.
Співпраця з Україною в 2009 році
На Україну та українців чекає у 2009 році справжнє випробування. Світова фінансова і економічна криза вже спричинила глибоку рецесію і падіння рівня життя в країні. Києву потрібно буде зробити неабияке зусилля для налагодження балансу між інтеграцією в Європу і євроатлантичну спільноту та забезпеченням стабільних відносин з Росією. І зробити це буде нелегко, адже Росія вважає прозахідну політику України ворожою до російських інтересів, а тому українська політика повинна бути об‘єктом впливу Москви. Зокрема, Україна має вирішити ситуацію зі своєю енергетичною безпекою, де залишається вразливою до тиску росіян.
Україна – найдемократичніша держава на пострадянському просторі. Всередині країни дебати викликають резонанс і звучать відкрито, але політика вкрай недієздатна. Гостра політична ворожнеча між Президентом Віктором Ющенком і Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко – колишніми соратниками в Помаранчевій революції – здебільшого паралізувала процес прийняття політичних рішень. Враховуючи, що нові президентські вибори вірогідно відбудуться в січні 2010 року, боротьба лише загострюватиметься. Лідер Партії регіонів Віктор Янукович – головна фігура в опозиції – не особливо сприяє ефективній політиці, адже прагне заробити політичні дивіденди на зростанні в народі незадоволення Президентом і Прем’єр-міністром.
Усе це дуже ускладнює співпрацю з Україною для уряду США, але також зумовлює нагальність співробітництва з країною. В інтересах Америки залишається, щоб Україна й надалі розвивалася як стабільна, незалежна, демократична держава з ринковою економікою й дедалі міцнішими зв’язками з Європою та євроатлантичною спільнотою. Однак в умовах цього року залучити Київ до співпраці для досягнення цієї мети буде нелегким завданням.
У Вашингтона може з’явитися спокуса перечекати, поки влада в Києві об’єднається, враховуючи, настільки роз’єднана вона сьогодні. Звичайно, у президента Барака Обами і його адміністрації чимало й інших конкуруючих справ у сфері зовнішньої політики. Але Вашингтон не може дозволити собі розкоші чекати. За відсутності серйозного заангажування США, ситуація в Україні вірогідно погіршиться і тоді вимагатиме більшої уваги американців у майбутньому. Для успішного заангажування американського уряду українські лідери повинні подолати деякі свої розбіжності, дотримуватися більш узгодженого підходу в політиці і бути готовими приймати непопулярні рішення. Однак серйозне заангажування Вашингтону необхідне для того, щоб підштовхнути лідерів України до такого підходу. Вони навряд чи зможуть зробити це самотужки.
Формуючи свою політику стосовно України, Вашингтон повинен зосередитися на чотирьох моментах:
Розпочати двосторонній діалог для максимального впливу на лідерів України. Адміністрація Обами повинна проводити виважений, практичний діалог з Києвом. На найвищому рівні їй слід надіслати «месидж» - можливо, переданий держсекретарем Гілларі Клінтон – про підтримку та необхідність співпраці лідерів України одне з одним. Клінтон може відвідати Україну з Верховним представником ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Хав'єром Соланою для того, щоб передати спільний американсько-європейський «месидж». Адміністрація повинна відновити роботу Двонаціональної комісії, яка діяла у 1996-2000 роках на чолі з віце-президентом з боку США і Ющенком та Тимошенко з боку України, якщо це можна реалізувати. Такий механізм може поглибити американсько-українські відносини, контролювати просування погоджених двосторонніх пріоритетів та дотримання Хартії Україна-США, ухваленої в грудні 2008 року, а також використовуватися для передачі неупереджених «месиджів» з делікатних питань. Представники влади США повинні бути відвертими: якщо Ющенко і Тимошенко не можуть разом працювати, спроби Америки допомогти Україні впоратися з економічною кризою, посилити її енергетичну безпеку чи розвивати тісніші зв’язки з Європою принесуть мінімальні результати.
Допомогти Україні в подоланні наслідків фінансової/економічної кризи. Україні необхідно діяти та залишатися в рамках програми Міжнародного валютного фонду (МВФ). Навіть із допомогою МВФ Україна, ймовірно, матиме в 2009 році брак коштів обсягом близько 5 млрд. дол. Уряд США повинен працювати з такими партнерами як Європейський Союз, МВФ, Світовий банк та іншими, звертаючи увагу на цю проблему як пріоритетну з метою скликання конференції донорів, на якій і буде забезпечено виділення додаткового фінансування цього року в 5 млрд. дол. Цю допомогу необхідно прив’язати до виділеної позики МВФ та виробити умови, які узалежнять додаткове фінансування від конкретних реформ в енергетичному секторі. Уряду США слід розглянути виділення коштів як частину цих реформ. Вашингтон повинен також вимагати від України повернутися до надзвичайно важливих економічних реформ для сприяння швидшому відновленню її економіки, а також розглянути питання про зменшення торгівельних бар’єрів для українських товарів.
Вжити серйозних заходів для зміцнення енергетичної безпеки України. Українські лідери знають, що повинні зробити для покращення ситуації в енергетичній безпеці країни, але вони незмінно відмовлялися діяти. Високопосадовці США тепер повинні дати їм зрозуміти, що немає альтернативи проведенню реформ, на перешкоді яким стояли укорінені інтереси окремих осіб. Серед цих реформ повинно бути підвищення цін на енергоресурси для населення, принаймні до рівня собівартості для сприяння енергозбереженню і внутрішньому виробництву. Вашингтон повинен продовжувати програми стимулювання енергозбереження та консультування уряду України з розвитку програми цільової матеріальної допомоги для тих, хто не в змозі платити вищі ціни за енергоносії. Враховуючи нестабільність, характерну для газових угод, укладених в січні 2009 року з Росією, уряд США та його європейські партнери повинні здійснити систематичну оцінку заходів, щоб допомогти стабілізувати, зміцнити та посилити прозорість операцій із постачання газу «Нафтогазом» - державною нафтогазовою корпорацією.
Допомогти Україні поглибити відносини з Європейським Союзом та НАТО, водночас уникаючи кризи з Росією. Адміністрації слід заохочувати Європейський Союз просувати завершення переговорів, що ведуться з Україною щодо Угоди про асоціацію, включно з договором про вільну торгівлю. Вашингтон повинен стати лідером у формуванні відносин НАТО-Україна. Враховуючи неможливість гарантувати одностайність в альянсі щодо надання Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), посадові особи США повинні допомогти Україні в розробці щорічної національної програми, яка міститиме більшу частину змісту (якщо не весь зміст) ПДЧ, та працювати всередині альянсу для сприяння ухваленню цієї програми. Вашингтон повинен бути відвертим із Києвом щодо того, на яку підтримку Україна може сподіватися в протистоянні з Росією, і водночас застерегти Москву, що зусилля росіян дестабілізувати Україну нестимуть ризик для відносин Росії із Заходом.
План дій для співпраці США з Україною
Визначаючи свій підхід до Європи і Росії, адміністрація Обами повинна приділяти велику увагу Україні. З огляду на відносну відсутність двосторонніх проблем в американсько-українських відносинах, Вашингтон може і повинен зосередитись на більш широких питаннях, які можуть прискорити або перешкодити розвитку України. Внаслідок численних зовнішньополітичних проблем і політичного безладу в Києві Вашингтон може мати спокусу відкласти співпрацю, поки українські політичні лідери не будуть діяти спільно. Але американський уряд зараз не може дозволити собі таку розкіш; за відсутності заангажування США, ситуація в Україні швидше за все погіршиться - і пізніше вимагатиме значно більше часу та уваги з боку Вашингтону і європейських країн.
Налагодження регулярного діалогу на найвищому рівні
Взаємодія адміністрації Буша з Києвом на найвищому рівні була епізодичною. У 2001 році було припинено роботу Двосторонньої комісії, очолюваної Гором та Кучмою, і натомість створено робочі групи без жодної загальної структури. Внаслідок проблем, пов’язаних з Кучмою взаємодія з ним була незначною. З приходом на посаду президента Віктора Ющенка контакти на високому рівні певним чином відновились у 2005-2008 роках. Адміністрація Обами повинна налагодити діалог з Києвом на найвищому рівні. Це означає розвиток відносин з найвищими українським політичними лідерами для того, щоб «месиджі» та поради США мали більшу вагу та авторитет. У вересні 2008 року Джордж Буш закликав Ющенка припинити боротьбу з Тимошенко, але безрезультатно. Якби відносини були більш налагодженими, порада президента могла мати більший вплив.
Спочатку Вашингтон повинен надіслати Києву «месидж» на найвищому рівні, можливо через держсекретаря США Гілларі Клінтон, про підтримку і «непохитну любов» США та необхідність того, щоб українські лідери співпрацювали один з одним. Для більшого впливу держсекретарю можливо варто відвідати Україну разом із Генеральним секретарем Ради Європейського Союзу - Верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Хав'єром Соланою, щоб донести спільну американсько-європейську позицію.
Вашингтон повинен також відновити роботу Двосторонньої комісії, яка діяла в період між 1996 і 2000 роками, як структуру для регулювання американсько-українських відносин. Комісія повинна здійснювати нагляд за існуючими двосторонніми робочими групами, які займаються питаннями зовнішньої політики, економічних і торговельних відносини, енергетики та питаннями оборони. Відновлення комісії забезпечить моніторинг високопосадовцями обох сторін загального стану американсько-українських відносин і їхню готовність діяти для того, щоб вийти з тупику на робочому рівні. Віце-президент Джо Байден повинен очолити американську сторону.
Щодо української сторони, у 90-х роках президент Кучма одноосібно представляв Україну, адже президент тоді контролював виконавчу владу. На відміну від того часу, виконавча влада в Україні сьогодні поділена між президентом і прем'єр-міністром. Міністерство закордонних справ і Міністерство оборони підпорядковані безпосередньо президентові, у той час як більшість інших міністрів звітують перед прем'єр-міністром. Це ускладнює визначення уповноваженої особи з українського боку: в нинішніх політичних умовах у Києві, якщо Вашингтон запропонує Тимошенко очолити українську сторону, то Ющенко навряд чи буде співпрацювати, і навпаки. Альтернативою може бути такий варіант, коли повноваження української сторони будуть поділені між президентом та прем'єром.
Така структура може і повинна бути спрямована на те, щоб змусити Ющенка і Тимошенко виробити спільні позиції. Недолік, звичайно, полягає в тому, що робота комісії буде під загрозою, якщо Ющенко і Тимошенко не зможуть домовитися (у цьому випадку структура не може ефективно працювати, поки не відбудуться президентські вибори в 2010 році; і все ж таки є сенс відновити роботу комісії саме зараз). Після засідання комісії в Києві, буде також важливо, щоб віце-президент зустрівся з лідером опозиції Януковичем.
Ця структура дозволить налагодити зв'язок між віце-президентом США і українськими президентом та прем'єр-міністром, що може бути використаний для передачі неупереджених «месиджів» з реформування і делікатних питань, таких як відносини України з Росією і НАТО. Віце-президент та інші високопоставлені американські чиновники повинні бути відвертими: якщо Ющенко і Тимошенко не можуть працювати разом, спроби Америки допомогти Україні впоратися з економічною кризою, посилити її енергетичну безпеку чи розвивати тісніші зв’язки з Європою принесуть мінімальні результати. Цей «месидж» повинен адресуватися перш за все Ющенку, адже він та його Секретаріат несуть більшу відповідальність за безлад в українській політиці протягом минулого року.
Надання допомоги Україні в подоланні наслідків фінансової/економічної кризи.
Незважаючи на допомогу міжнародних фінансових інституцій (МФІ), Україна, ймовірно, матиме в 2009 році брак коштів обсягом близько 5 млрд. дол. Поглиблення кризи в Україні буде мати негативні наслідки не лише для економіки країни, а й для всієї Центральної Європи. Уряд США має організувати міжнародну конференцію країн-донорів, за участі Сполучених Штатів, Європейського Союзу, МВФ, Світового Банку, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) та інших міжнародних фінансових установ та країн з метою забезпечення виділення додаткового фінансування у 2009 році обсягом 5 млрд. дол. для України. Цю допомогу необхідно прив’язати до виділеної позики МВФ. (Слід розглянути можливість співпраці, зокрема, і з Росією в цьому напрямку). Ця підтримка має тривати протягом одного року, тому що економіка України має можливості для того, щоб швидко відновитися після виходу з кризи, якщо тільки глобальна рецесія не почне різко поглиблюватися.
Незважаючи на те, що Міжнародні валютні інституції повинні забезпечити більшу частину додаткового фінансування, уряд США також має розглянути питання про виділення коштів. Таке фінансування буде вимагати від України дотримання умов, узгоджених між країнами-донорами та урядом України, зокрема і умов угоди про позику standby від МВФ, підписаної в листопаді 2008 року, і специфічних нових вимог щодо реформування енергетичного сектору.
У той же час, американський Експортно-імпортний банк повинен активізувати кредитування в Україні, і уряду США слід змусити український уряд вирішити питання про повернення боргу обсягом 17 млн. дол., який з 1999 року Міністерство оборони винне Корпорації закордонних приватних інвестицій (OPIC). Повернення цього давнього боргу дозволить ОPІC відновити фінансування для України.
Уряд США також повинен змусити український уряд вжити інших заходів, які сприятимуть економічному відновленню та забезпеченню належної технічної допомоги. Серед цих заходів: скасування комерційного кодексу, застарілі положення про бізнес якого суперечать більшості сучасних Цивільних кодексів та створюють плутанину в правових питаннях; дозвіл безкоштовного продажу та передачі сільськогосподарських земель, що є основною умовою для створення земельного ринку та відкриття нових приватних джерел фінансування для українського сільськогосподарського сектора; а також модернізація податкового кодексу. Вашингтон також повинен продовжити надавати технічну допомогу для сприяння врегулюванню кризи, приватизації, а також проведенню інших необхідних структурних реформ, особливо в енергетичному секторі. Щоб ця допомога була ефективною, український уряд повинен розробити та провести реформи. Тут теж, високопосадовці США, зокрема і члени Двосторонньої комісії, повинні бути відвертими.
Серед іншого, Двостороння комісія повинна розглянути шляхи поглиблення політичного та наукового обміну між Сполученими Штатами і Україною, зокрема виділити кошти на програми обміну для молодих українських політичних лідерів, молодих фахівців, а також учнів середніх шкіл та студентів, щоб вони мали змогу побувати та повчитися в Сполучених Штатах. Наприклад, призначити адресні стипендії для 1000 українських студентів на рік. Це допоможе Україні мати більше фахівців в основних галузях з навичками, необхідними для управління сучасною економікою і фінансовою системою.
Європейський Союз і Україна наразі ведуть переговори щодо угоди про асоціацію, яка буде передбачатиме створення зони вільної торгівлі. Уряду США слід узгодити свій підхід з ЄС, долучившись до заходів з метою ліквідації бар'єрів для української продукції. Хоча наразі політично це складно, Вашингтон міг би також розглянути можливість проведення переговорів щодо двосторонньої угоди про вільну торгівлю з Україною. Для України це означатиме суттєве відкриття ринку; це буде сприяти зміцненню українських економічних зв'язків із Заходом та США.
Змусити Україну взятися за реформування енергетичного сектору
2008 рік закінчився, і 2009 рік розпочався з того, що можна назвати міжнародним аналогом бійки у барі - жорстокої конфронтації навколо російсько-української газової торгівлі і транзиту газу, що переросла в масштабну енергетичну кризу в Європі. Від кризи особливо постраждали Словаччина, Румунія, Болгарія та Балкани, де припинення поставок газу призвело до відключення опалення в холодних квартирах.
На даному етапі, найбільш важливе питання - де знаходиться Україна у вирішенні питання про давно відкладені нею енергетичні реформи і що їй слід робити далі? Січнева криза яскраво продемонструвала, що дії України безпосередньо впливають на європейську енергетичну безпеку. Криза також засвідчила, як небезпечно – для України і для інтересів Сполучених Штатів та її європейських партнерів – не ігнорувати ці проблеми. Україна має провести реформи, які зроблять її життєздатним членом євроатлантичної спільноти, яким Київ сподівається стати.
Американський уряд повинен працювати пліч-о-пліч з Європейським союзом та великими країнами-членами, щоб змусити Україну провести енергетичні реформи. Перш за все, Вашингтон і його партнери повинні визначити чіткі зобов'язання з боку України щодо переходу до раціональних цін на енергоносії хоча б протягом найближчих двох років. Це буде важко зробити, особливо за нинішніх обставин, однак небажання багатьох українських урядів протягом багатьох років працювати в цьому напрямку - головна причина слабкості української енергетики. Американські та європейські консультанти повинні працювати в Україні, щоб розробити реалістичні проекти, а також плани фінансування для субсидій, які будуть необхідні протягом двох років, поки ціни досягнуть такого рівня, що покриватимуть витрати.
Відсутність реальних цін на енергоносії має згубний вплив на український енергетичний сектор, адже призводить до надмірного споживання. Багато політиків в Україні схильні до ілюзії, що промислова конкурентоспроможність країни підвищується штучно низькою ціною на енергоносії. Насправді, якраз навпаки. Доки енергоносії не матимуть раціональної ціни в Україні і доки політичні лідери займатимуться непростим завдання інформування громадськості про небезпеки штучно занижених цін на енергоносії, країна продовжуватиме надзвичайно неефективне виробництво, яке фактично фінансує кожний платник податків у країні. Скорочення споживання енергії також може дати Україні додаткові квоти на викиди парникових газів, які можна продати на міжнародних ринках в рамках Кіотського протоколу та Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Поки що потенційні покупці виявляють інтерес до України, хоча цей інтерес зменшився внаслідок проблем українського інвестиційного клімату.
Уряд США має також працювати зі своїми європейськими партнерами з метою надання технічної допомоги, що сприятиме переходу України на ринкові ціни. Підтримка для підвищення енергоефективності є логічним початком, а існуючі програми, що здійснюються Американським агентством з міжнародного розвитку в галузі систем опалення житлових районів (недосконалість цих систем призводить до заборгованостей Нафтогазу більше, ніж проблеми у будь-яких інших секторах) можуть бути розвинені досить легко. Іншим компонентом розширеної технічної допомоги повинна стати зосередженість на допомозі українському уряду у розробці програми адресної допомоги, якою вона зможе допомогти тим людям, які не можуть на законних підставах платити за опалення та електроенергію за справжніми ринковими цінами. Це було б раціональніше, ніж нинішня система, згідно з якою Україна надає субсидії на енергосопоживання більшості, якщо не всім споживачам. У майбутньому сценарії серйозніших енергетичних реформ, ціни будуть стимулом для заощадження на споживанні і збільшення внутрішнього виробництва, і субсидії повинні надаватися лише на тим, хто дійсно не в змозі платити.
З огляду на притаманну нестабільність газових домовленостей з Росією, які були укладені в січні 2009 року, уряду США та його європейським партнерам слід проводити систематичну оцінку заходів, що сприяють стабілізації, зміцненню і збільшенню прозорості газових операцій Нафтогазу.
Змусити українських лідерів погодитися з необхідністю діяти для реформування енергетичного сектору буде важким завданням. Енергетичні реформи мають бути ключовим елементом програми відновленої Двосторонньої комісії і повинні бути зайняти перше місце у списку завдань віце-президента. Якщо рішучі дії з реформування енергетичного сектору будуть однією з умов виділення додаткового міжнародного фінансування для України, це зможе стати важелем впливу для переконання Києва провести ці реформи.
Допомогти Україні поглибити свої зв'язки з Заходом, уникаючи кризи у відносинах Росією.
Ющенко залишається прихильником інтеграції України в Європейський Союз і НАТО, і поглиблення цих зв'язків в інтересах Сполучених Штатів і Європи. Просування ідеї інтеграції – наразі складне питання. Українська еліта та дедалі більше українців (тепер, можливо, переважна частина) підтримують інтеграцію України до Європейського Союзу. Однак, членство в НАТО поки залишається суперечливим питанням як для еліти, так і для широкого загалу. Крім того, поглиблення Україною своїх відносин з Заходом сприймається як втрата для Росії. І побоювання Європи щодо провокування Росії позначаються на підтримці ідеї про надання Україні ПДЧ. Так само негативно на політику Ющенка вплинуло протистояння в Києві, відсутність узгодженості в українському уряді серйозно зменшила шанси України отримати ПДЧ в другій половині 2008 року, так само як здатність врегулювати січневий газовий конфлікт.
Міністри країн-членів НАТО в грудні 2008 року домовились про те, що щорічні національні програми і Комісія НАТО-Україна тепер будуть основними механізмами для розробки відносин Україна-НАТО. Занепокоєння Європи щодо Росії і політичний безлад у Києві означають, що надання ПДЧ найближчим часом неможливе. Український уряд, здається, це розуміє. Більшість, якщо не всі, вимоги для отримання ПДЧ - реформи, навчання, обмін та інші контакти з Альянсом - можуть виконуватися в рамках щорічних національних програм. (Однак тут фінансова криза може вплинути. Міністр оборони Юрій Єхануров повідомив у лютому своїм колегам в НАТО, що обмежені бюджетні кошти можуть змусити Україну відкласти проведення деяких запланованих навчань.)
Уряд США має порадити українцям діяти на основі щорічних національних програм і скасувати своє бажання отримати ПДЧ. Зараз немає підстав для Києва, щоб загрузнути в нереальних намаганнях отримати ПДЧ, особливо коли він може розвивати практичні відносини з НАТО в щорічних національних програмах. Вашингтон повинен також проводити консультації в приватному порядку з українцями, з пропозиціями по розробці програм, так, щоб план – в якому Київ сподівається,взяти участь з НАТО вже навесні був надійний наскільки це можливо і створений за підтримки союзників. Адміністрація може порадити, щоб українці проводили консультації з польськими урядом, який хоче допомогти Україні поглибити відносин з НАТО. Офіційні особи США повинні працювати в напрямку схвалення основних щорічних національних програм в НАТО.
Напередодні квітневого саміту НАТО, США повинні готувати свою промову для саміту, яка ще раз підтвердить бухарестські заяви про те, що Україна стане членом Альянсу. США повинні також робити акцент на таких висловлюваннях, які дають зрозуміти, що для Альянсу неприйнятне поняття про сферу впливів на пострадянському просторі або заявлені Москвою "привілейовані інтереси", що дозволяють їй визначати зовнішньополітичні курси інших пострадянських державах, щоб запевнити такі країни, як Україна.
Вашингтон повинен також закликати Європейський Союз до підтримки надійної взаємодії з Україною. З огляду на те, що ПДЧ було відкладене в значній частині через проблеми європейських союзників, які провокувала Росія, США повинні запитати, чому ЄС в Україні подають слабкий сигнал для Києва про те, що західний інтерес залишається сильним. Прискорення переговорів щодо договору про асоціацію та угоди про вільну торгівлю стане таким позитивним сигналом. Європейський Союз повинен також використовувати програму Східного партнерства з метою зміцнення зв'язків з Україною.
У більш широкому сенсі, Вашингтон повинен координувати свої дії з Європейським союзом в ключових моментах, які потрібно донести Києву. "Важкі" повідомлення, наприклад, про необхідність для українських лідерів реформ будуть нести більшу вагу коли у США та ЄС заявлятимуть в унісон.
З урахуванням того, що адміністрація Обами може поліпшити американо-російські відносин, і якщо є паралельні покращення в російсько-натівських відносинах, це буде позитивним для Києва. Для українського уряду історично було більше свободи маневру в умовах теплих відносин між Заходом та Росією.
Американський уряд хотів би контролювати напружені відносини між Києвом і Москвою. З одного боку, він повинен консультувати уряд України не провокувати кризи або бійки з Росією. Для прикладу, президенту краще не чинити зараз тиск на Москву, щоб розпочати переговори в даний час в неспокійний політичний рік в Україні про виведення Чорноморського флоту, коли строк його оренди закінчується в 2017. Вашингтону слід також чітко вказати Києву, у якій мірі і в яких межах український уряд може розраховувати на американську підтримку, якщо спалахне конфронтація між Україною та Росіює.
У той же час, Вашингтон повинен бути настільки ж ясним і з Москвою - стосовно ризиків для російських відносин з Сполученими Штатами Америки і Заходом через роздмухування Москвою внутрішньої напруженості в Україні або намагань спровокувати кризу в Києві. Бажання Вашингтону "перезавантажити" відносини з Москвою, ймовірно не здійсниться через російсько-українську кризу, спровоковану росіянами. У разі необхідності, США може нагадати Москві гарантії безпеки що поширюються на Київ з боку США, Росії та Сполученого Королівства підписаним в 1994 році Будапештському меморандумі про суверенітет України, територіальну цілісність, а також свободу від економічного примусу.
Висновок
Робота з Україною в її нинішньому стані не буде легкою для Вашингтону, але це дуже важливо. Відсутність уваги в даний час до України може вимагати набагато більше уваги в майбутньому, якщо країна зійде з правильного шляху або зануриться в кризу. Українські лідери, звичайно, повинні зробити свою частину роботи. Сильна позиція США, тим не менш, може виявитися вирішальою, щоб спонукати їх до дії. Тверді наміри США мають включати "важкі" месиджі, відправлені з повною відвертістю.
Для всіх розчарувань від спостереження подій в Києві, це не час для "Української втоми". В США залишається інтерес, що Україна продовжить демократичні й ринкові перетворення економіки, і уникне внутрішньої кризи - як політичної чи економічної, так і конфронтації з Росією. Встановлення політичного каналу на високому рівні; допомога Києву уникнути фінансового лиха; тиск на український уряд, щоб прийняти довгострокові заходи, необхідні в галузі енергетики реформи а також консультування українців про те, як поглибити відносини із Заходом, уникаючи кризи з Москвою має бути в центральній частині американської стратегії досягнення цих цілей в складних умовах 2009 року.
Переклад Андрія Зорика
Комментариев нет:
Отправить комментарий