Події 1991, 2001, 2004 років показали, що українська нація є, вона жива, її не вдалося асимілювати і знищити. Прагнення до цивілізованого національного демократичного шляху розвитку народ підтримав на виборах тричі за останні п’ять років.
У цьому руслі Президент В.Ющенко цілеспрямовано проводить державотворчу політику. Щоб зрозуміти його роль у новітній історії України, слід відкинути все буденне, суєтне, не брати до уваги дрібні політичні та бізнесові інтриги, смакуванням яких нині переповнені всі засоби масової інформації. Адже на відміну від абсолютизму демократичний принцип складно впровадити в життя. За низького ступеня культури, коли над громадськими інтересами панує переважно особиста вигода окремих людей та станів, демократія не має способу розвинутися та взяти гору. Саме в таких складних умовах історична стратегія Президента включає такі напрями його діяльності: 1) створення національного гуманітарного простору та боротьба проти інформаційної агресії; 2) утвердження справедливості в історії української церкви; 3) розвиток держави у євроатлантичному напрямі, вступ до НАТО; 4) зміцнення статусу державності української мови; 5) реформування освіти.
Інтелігенція, яка розуміє складність цих проблем, підтримує його курс. Але цього мало. Слід розгорнути широкомасштабну роз’яснювальну роботу серед усіх верств населення.
У дні 75-річчя голодомору слід згадати мільйони наших громадян, які були безневинно закатовані і вже ніколи не зможуть захистити себе. Пам`ять про них – наших рідних і близьких, замордованих голодом, про яких десятиліттями навіть згадувати заборонялося, сьогодні захищає Віктор Ющенко. Катастрофічна кількість загиблих від голоду (7-8 мільйонів) – це лише один показник досягнутого кампанією етноциду. Другий, можливо набагато жахливіший, – це структурні психологічні зміни, які відбулися в становому хребті української нації, бо ж етноцидові були піддані всі – і ті, які померли, і ті, що залишилися в живих. Ця та інші трагічні події повинні сприяти формуванню свідомого українця з активною громадянською позицією.
Нині ми з сумом констатуємо, що політика українського парламенту спрямована проти цих державотворчих ідей, а також проти територіальної цілісності України. Прикро нагадувати добре відомий факт, що російська імперія домагалася підкорення своїх колоній за допомогою обману та підкупу національних еліт, що легко зробити в умовах парламентської республіки. Саме тому Москва, зберігаючи у себе сильну центральну владу, радить нам парламентський державний устрій, який неодмінно привів би до послаблення центральної влади, Української держави в цілому і посилення сепаратизму.
Протягом останнього часу з жалем спостерігаємо за безрезультатною роботою Верховної Ради та чварами, зрадами і змовами. На жаль, у цих умовах до традиційних антиукраїнських, антидержавних сил КПУ і Партії реґіонів, приєдналася частина політичних сил демократичної коаліції.
Усі ми після буремних подій 2004 року сподівалися на вагомі результати. Тому закликаємо припинити діяльність, спрямовану на зміну державного устрою країни і боротьбу за розподіл посад. Адже численні соціологічні дослідження свідчать, що народ вимагає саме сильної президентської влади і сам воліє обирати Президента. Враховуючи це, наголошуємо, що вас не уповноважували краяти Конституцію, ви прийшли до Верховної Ради з чорного ходу – побоялися відкритих списків. У зв’язку з цим попереджаємо, що другий Майдан вже не буде таким романтичним, як перший, і вся відповідальність впаде на депутатів. Тому вимагаємо вирішувати державні питання і створювати життєдайне середовище для людей, які роблять державу авторитетною. Слід повернутися до актуальної законотворчої діяльності у сфері економіки, охорони здоров’я, комунального господарства, освіти. У ситуації, коли у світі загострюються суперечності, ви маєте проводити незалежну політику, а не бути об’єктом чужого впливу. Саме цього, а не конституційного перевороту чекає від Парламенту український народ !
Віктор Волошко, Ярослав Трінчук,
Поліна Мишуренко.
Прийнято на засіданні Ради Дніпропетровської обласної організації Конгресу української інтеліґенції 23 вересня 2008 р.
Анатолій Поповський,
голова Дніпропетровської обласної
організації Конгресу української
інтелігенції, професор
Надія Чередниченко,У цьому руслі Президент В.Ющенко цілеспрямовано проводить державотворчу політику. Щоб зрозуміти його роль у новітній історії України, слід відкинути все буденне, суєтне, не брати до уваги дрібні політичні та бізнесові інтриги, смакуванням яких нині переповнені всі засоби масової інформації. Адже на відміну від абсолютизму демократичний принцип складно впровадити в життя. За низького ступеня культури, коли над громадськими інтересами панує переважно особиста вигода окремих людей та станів, демократія не має способу розвинутися та взяти гору. Саме в таких складних умовах історична стратегія Президента включає такі напрями його діяльності: 1) створення національного гуманітарного простору та боротьба проти інформаційної агресії; 2) утвердження справедливості в історії української церкви; 3) розвиток держави у євроатлантичному напрямі, вступ до НАТО; 4) зміцнення статусу державності української мови; 5) реформування освіти.
Інтелігенція, яка розуміє складність цих проблем, підтримує його курс. Але цього мало. Слід розгорнути широкомасштабну роз’яснювальну роботу серед усіх верств населення.
У дні 75-річчя голодомору слід згадати мільйони наших громадян, які були безневинно закатовані і вже ніколи не зможуть захистити себе. Пам`ять про них – наших рідних і близьких, замордованих голодом, про яких десятиліттями навіть згадувати заборонялося, сьогодні захищає Віктор Ющенко. Катастрофічна кількість загиблих від голоду (7-8 мільйонів) – це лише один показник досягнутого кампанією етноциду. Другий, можливо набагато жахливіший, – це структурні психологічні зміни, які відбулися в становому хребті української нації, бо ж етноцидові були піддані всі – і ті, які померли, і ті, що залишилися в живих. Ця та інші трагічні події повинні сприяти формуванню свідомого українця з активною громадянською позицією.
Нині ми з сумом констатуємо, що політика українського парламенту спрямована проти цих державотворчих ідей, а також проти територіальної цілісності України. Прикро нагадувати добре відомий факт, що російська імперія домагалася підкорення своїх колоній за допомогою обману та підкупу національних еліт, що легко зробити в умовах парламентської республіки. Саме тому Москва, зберігаючи у себе сильну центральну владу, радить нам парламентський державний устрій, який неодмінно привів би до послаблення центральної влади, Української держави в цілому і посилення сепаратизму.
Протягом останнього часу з жалем спостерігаємо за безрезультатною роботою Верховної Ради та чварами, зрадами і змовами. На жаль, у цих умовах до традиційних антиукраїнських, антидержавних сил КПУ і Партії реґіонів, приєдналася частина політичних сил демократичної коаліції.
Усі ми після буремних подій 2004 року сподівалися на вагомі результати. Тому закликаємо припинити діяльність, спрямовану на зміну державного устрою країни і боротьбу за розподіл посад. Адже численні соціологічні дослідження свідчать, що народ вимагає саме сильної президентської влади і сам воліє обирати Президента. Враховуючи це, наголошуємо, що вас не уповноважували краяти Конституцію, ви прийшли до Верховної Ради з чорного ходу – побоялися відкритих списків. У зв’язку з цим попереджаємо, що другий Майдан вже не буде таким романтичним, як перший, і вся відповідальність впаде на депутатів. Тому вимагаємо вирішувати державні питання і створювати життєдайне середовище для людей, які роблять державу авторитетною. Слід повернутися до актуальної законотворчої діяльності у сфері економіки, охорони здоров’я, комунального господарства, освіти. У ситуації, коли у світі загострюються суперечності, ви маєте проводити незалежну політику, а не бути об’єктом чужого впливу. Саме цього, а не конституційного перевороту чекає від Парламенту український народ !
Віктор Волошко, Ярослав Трінчук,
Поліна Мишуренко.
Прийнято на засіданні Ради Дніпропетровської обласної організації Конгресу української інтеліґенції 23 вересня 2008 р.
Анатолій Поповський,
голова Дніпропетровської обласної
організації Конгресу української
інтелігенції, професор
голова секретаріату
Комментариев нет:
Отправить комментарий