Перша зустріч нового російського президента із послами, що традиційно відбулася у російському Міністерстві закордонних справ у розпал спекотного та задушливого московського літа, очікувалася із особливою зацікавленістю.
Що має сказати дипломатам президент, який навряд чи сприймається ними як реальний координатор російської зовнішньої політики? Нагадаю, якраз напередодні цього заходу стався справжній скандал у Раді Безпеки ООН. Йшлось про російське вето, накладене на рішення щодо запровадження санкцій проти диктаторського режиму Роберта Мугабе у Зімбабве. Звичайно, не центральне питання російської зовнішньої політики. Проте напередодні президент Росії мав з цього приводу серйозну дискусію під час саміту «вісімки». І, як можна тлумачити, дійшов розуміння із президентом Сполучених Штатів. Можна уявити собі ошелешеність представників США та інших західних країн при ООН, коли вони усвідомили, що Росія раптом змінила узгоджену позицію. Але, як на мене, варто співчувати не їм, а досвідченому російському дипломатові, представникові при ООН Віталію Чуркіну, якому довелося, як Олександру Матросову, прикривати собою бардак у московських головах і кабінетах.
Хто-хто, а посли не могли цього не помітити. Тому виступ Медвєдєва мав стати не просто програмним – він мав стати реабілітацією намірів. Однак якраз цього й не відбулося.
Президентський виступ – доказ того, що російська еліта живе в якомусь ілюзорному світі. Дипломатів закликали до більшої агресивності, нагадували, що Росія стала сильною. Але при цьому абсолютно не могли пояснити, в чому сенс всіх цих атак, до якої мети тяжіє сильна держава, що вона має змінити в світі... Путінські формули, які мали довести, що Росія – оточена фортеця, Медвєдєв повторював швидше обережними реченнями...Може, він так і Бушу все пояснював, коли йшлося про Зімбабве?
Важко зрозуміти, чому пострадянські президенти так побоюються професіоналізму. Віктор Ющенко на аналогічних нарадах в українському зовнішньополітичному відомстві також дивиться на послів як на пропагандистів президентських ідеологем, а не як на людей, завданням яких є встановлення відносин і спостереження за ситуацією у сусідів. Але посли живуть у світі, у якому немає Росії Медвєдєва чи України Ющенка – а є реальні Росія та Україна. І якщо їхнім головним завданням є доказ нової імперської величі чи переконання у необхідності пропагувати українську історію – зовнішня політика провалюється у небуття. Утім, як і будь-яка інша.
Те, чим відрізняється Медвєдєв від Ющенка, – так тим, що його орієнтири в політиці, здається, незрозумілі йому самому, у той час як пристрасті українського президента відомі вже школярам, не те що дипломатам. Тому на Медвєдєва продовжують сподіватися люди з різних таборів. Прихильники Путіна вбачають у виступі нового глави держави знайомі мотиви сторожа фортеці й сподіваються, що зовнішньополітичним курсом буде й надалі опікуватися дорогий Владімір Владімірович. А помірковані в російській еліті помічають, що все це Медвєдєв промовляє помірковано, й вважають, що з часом образ Росії в світі може змінитися.
Однак поки що ясно, що ця зовнішня політика часом може стати полем для кланового двобою. Це не магістральний напрямок, поділити бабки набагато важливіше. Але в будь-якому разі контроль над зовнішньою політикою – це не тільки престижний напрямок. Це ще й прямий вихід на найбільші західні компанії, особисте спілкування з колегами, що також можуть створити преференції для «Газпрому» чи російських нафтовиків, а можуть і відмовити, можуть погодитися на черговий амбітний проект Кремля, а можуть його й загальмувати. І всім цим має хтось один опікуватися – або той, хто відповідає за це за Конституцією, або той, хто є неформальним лідером еліти. Поки що скандал навколо Зімбабве не довів, що Дмитро Медвєдєв може відповідати за свої слова. А зустріч з послами показала його дипломатам як кремлівського мрійника. Тому вони й далі чекатимуть на інструкції з власного міністерства та «Білого дому» і почнуть нехтувати розпорядженнями кремлівської адміністрації – поки Медвєдєв не доведе дипломатам, що він насправді президент.
Комментариев нет:
Отправить комментарий