понедельник, 23 июня 2008 г.

Татарський Гамбіт

Віталій Портников, журнал «Главред»

Президент Татарстану Мінтємір Шаймієв – знову на перших шпальтах російських газет.

Він запропонував повернутися до виборів керівників російських регіонів. Варто нагадати, що процедура їхнього обрання була змінена саме в часи президентства Владіміра Путіна. Прямі вибори президентів республік та губернаторів областей президент замінив затвердженням регіональними законодавчими зборами за поданням глави держави. Коли Путін запропонував свою реформу, здалося, що він збирається позбутися найбільш впливових регіональних лідерів. Однак цього якраз і не сталося. І Шаймієв, і башкирський президент Муртаза Рахімов, і московський мер Юрій Лужков, і багато інших висуванців єльцинської епохи залишилися на своїх посадах. І тепер знову перевіряють центральну владу на міцність: ініціативу Шаймієва вже підтримав Рахімов. З необхідністю повернення до виборів погодився й голова верхньої палати російського парламенту й водночас лідер «Справедливої Росії» Сергій Міронов. А от у партії прем’єра – «Єдиній Росії» – до пропозиції Шаймієва поставилися з відвертим роздратуванням і навіть відмовилися її обговорювати. Все було б добре, якби президент Татарстану також не був одним із засновників і лідерів цієї партії.

Коли аналізують російську політику, займаються тільки Москвою, ба, менше – Кремлем і Білим домом. Між тим реальність влади в цій країні – саме в регіонах. Для того, щоб це зрозуміти, варто звернутися хоча б до політичної біографії того ж Шаймієва. Він очолив Татарстан у часи, коли ця російська автономія активно виборювала статус союзної республіки. Навіть вибори президента Російської Федерації, на яких виграв Борис Єльцин, у Татарстані не проводилися – проте пройшли вибори президента самого Татарстану. Шаймієв підтримав ГКЧП, але переможці не стали його чіпати – навпаки, почався непростий переговірний процес між Москвою та Казанню, який закінчився підписанням спеціальної угоди – а от до Федеративного договору тих років Татарстан не приєднався. І весь час єльцинського правління Шаймієв мав власну думку щодо багатьох принципових питань, зокрема – з питання підходів до врегулювання ситуації на Північному Кавказі. Згодом Шаймієв – серед лідерів руху «Вся Росія». Разом із об’єднанням Юрія Лужкова «Отєчєство» ця група насамперед регіональних політиків кидає виклик президенту Єльцину та його оточенню і...програє – Єльцин передає владу Путіну, у Державній Думі – більшість партії «Єдність». Проте Шаймієв – серед засновників нової партії номенклатури «Єдина Росія» і член її Генеральної Ради. Татарстан зберігає роль важливого політичного центру, ювілей Казані святкується на «московському» рівні, а в казанському Кремлі виростає велична мечеть, яка символізує храм, зруйнований Іваном Грозним. Путін приїздить до Казані – неодноразово і вже після зміни правил обрання регіональних лідерів знову пропонує татарському парламенту затвердити Шаймієва президентом Татарстану. І тепер, коли Путін вже не на посаді президента, Шаймієв пропонує переглянути одну з найбільш значних його регіональних ініціатив. Нерідко кажуть, що в Росії немає політики. А от ця біографія, ці вчинки – що ж це, якщо не політика?

Так, на кремлівському рівні політики не багато – як не багато її на рівні Банкової. Проте регіональні еліти продовжують жити своїми інтересами, маневрувати, оцінювати можливості центральної влади та намагатися змінювати її рішення – а це означає також змінювати країну. Регіональні лідери грають із центром складну шахову партію – у цій партії більше фігур, ніж на дошці Москви чи Києва, і щоб виграти таку партію, потрібно дійсно бути гросмейстером, а не майстром гри у доміно. А політичних гросмейстерів – таких, яким був Єльцин у часи своїх домовленостей із Татарстаном та іншими республіками, чи таких, якими були українські керівники в часи нейтралізації кримського президента Юрія Мєшкова, – якось не спостерігається. Натомість є люди, щиро впевнені, що все в них під контролем. І якщо в контроль від Ужгорода до Сімферополя якось ще можна повірити – до певної міри, так в контроль від Владивостока до Грозного вірити не вдається, як себе не примушуєш...

Комментариев нет: