Aut Сaesаr, aut nihil!

Юлія Лимар, журнал «Главред»

Істинні дива відбувалися з Юлією Тимошенко 698 днів тому – у день, коли світ побачив перший номер першого в країні Україні україномовного тижневика «Главред».

Напередодні тієї пам’ятної дати фракція БЮТ, перебуваючи в опозиції, саме проголосувала разом з регіоналами (чий лідер Віктор Янукович працював прем’єром) закон про Кабмін. Права Президента були суттєво зменшені, але Юлія Володимирівна не бачила в тому ні проблем, ні зради. Тоді, майже два роки тому, вона вимагала від Віктора Ющенка призначити дострокові вибори – і до парламенту, і у столиці.

Тепер, у грудні 2008-го, Юлія Тимошенко жадає, аби Президент не руйнував новоствореної коаліції. Віктор Ющенко натомість вважає, що «…трагедія полягає в тому, що прем’єр-міністра не можна винести з кабінету».

Друге пришестя на посаду голови Кабінету та здатність це крісло утримувати попри щоденну загрозу – здається, чи не найбільший здобуток Юлії Тимошенко за останні два роки. Хоча вона і втратила у президентському рейтингу (перше місце з результатом 21,22% у 2007-му проти другого (після Януковича) з 17,7%), все ще залишається одним із найпопулярніших політиків.

І це незважаючи на те, що чимало ініціатив Юлії Володимирівни за останні два роки мусили б привести її до фіаско. Адже виплата «ощадбанківської» тисячі започаткувала невпинно прогресуючу інфляцію. Оголошення дострокових виборів у столиці обернулося ще більш упевненою перемогою на них Леоніда Черновецького. Та навіть безпричинна боротьба, часом на межі образ та з присмаком шантажу, з колегами по «помаранчевому» табору не додавала лоску прем’єрці.

Власне, найбільш сталою величиною за останні два роки у контексті Юлії Тимо¬шенко і була боротьба. Відверто неприязні стосунки Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко дістали суспільство. Як і їхнє взаємне бажання (попри публічні заклики одне до одного) об’єднати зусилля заради порятунку країни від існуючої фінансової та майбутньої соціальної криз. Політики прогледіли насування першої і, здається, все ще не вірять у можливість другої.

Тож якщо спрацює оптимістичний сценарій, і всіх сьогоднішніх можновладців не змиє хвилею народного гніву, то Юлія Володимирівна може розраховувати на значну підтримку виборців у майбутньому. Бо ж за минулі два роки її головною метою була і залишається – президентська посада. Тимошенко вже вдалося, здавалося б, неймовірне: перемогти свого головного конкурента по спільній «помаранчевій» команді – Віктора Ющенка. Сьогодні ж бо перспективи виходу діючого Президента до другого туру набагато більш примарні, ніж у січні 2007-го.

Або Цезар, або ніхто! – кредо, з яким сьогодні Юлія Тимошенко вийшла на фінішну пряму своєї політичної кар’єри. І ще у нашої героїні є принцип, озвучений у «Главреді» №1: «Коли програю, я змінюю правила гри».